Перейти до вмісту

Жеро III (граф Арманьяк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жеро III
Народився1100 Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1160[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфеодал Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулcount of Armagnacd[1] і count of Fezensacd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідHouse of Armagnacd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоБернар III (граф Арманьяк)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиAlpais of Turenned[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриOdo of Armagnacd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAnicelle of Fézensacd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиБернар IV (граф Арманьяк)[1] і Mascarose of Armagnacd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Жеро III (фр. Géraud III d'Armagnac; д/н — 1160) — 6-й граф Арманьяк в 11101160 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з Дому Арманьяк. Старший син Бернара III, графа Арманьяк, та Альпаїзи де Тюренн. 1110 року після смерті батька успадкував Арманьяк. Був доволі молодою людиною, тому правив за регентства матері. 1119 року оженився на спадкоємиці Дому Фезансак, спорідненого Дому Арманьяк. Згодом вступив у конфлікт з Бернаром II де Сен-Крісті, архієпископом Оша, щодо влади над місто Ош. Боротьба продовжилася з наступником останнього — Вільгельмом II д'Андозілем.

Спільно з дружиною керував графством Фезансак. Близько 1140 року його син став спадкоємцем графства Фезансак. Зберігав вірність герцогам Аквітанії. Основні зусилля спрямовав на зміцнення влади всередині підпорядкованих графств. Помер 1160 року. Йому спадкував син Бернар IV.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Анісель, донька Астанови II, графа Фезансак

Діти:

  • Бернар (д/н—1193), граф Арманьяк і Фезансак
  • Маскароза (д/н—після 1150), дружина Одо I де Ломаня, сеньйора де Фімаркона

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Monlezun, Jean Justin. Histoire de la Gascogne = Histoire de la Gascogne depuis les temps les plus reculés jusqu'à nos jours. — J.A. Portes, 1846—1850
  • Louis Halphen, La Francia nell'XI secolo, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1979

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families