Закон Лапласа

Закон Лапласа  або ж рівняння Юнґа-Лапласа (англ. Young–Laplace equation), — фізичний закон, що описує прямо-пропорційну залежність капілярного тиску від поверхневого натягу $\sigma$ на поверхні розділу двох рідин або рідини і газу і від середньої кривини поверхні (тобто ${\frac {1}{R_{1}}}+{\frac {1}{R_{2}}}$ .Тут $R_{1}$ і $R_{2}$ — головні радіуси кривини двох взаємно перпендикулярних нормальних перерізів поверхні):

$\Delta p=\sigma \left({\frac {1}{R_{1}}}+{\frac {1}{R_{2}}}\right)$

Цей закон є одним з основних законів капілярних явищ. Його відкрив П. С. Лаплас в 1806 році.

Див. також

• Список об'єктів, названих на честь П'єра-Симона Лапласа

Література та джерела

• Физическая энциклопедия. Т.2. Гл.ред. А. М. Прохоров. М.:Сов.энциклопедия. 1988.
• Batchelor, G. K. (1967) An Introduction To Fluid Dynamics, Cambridge University Press
• Фізика - О.В. Лисенко, §82 Формула Лапласа. Капілярні явища. Висота піднімання й опускання рідини в капілярах