Зеамет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зеамет — військовий лен, одержуваний сипахом за несення військової служби. Встановлені за султана Мурада I. Представляв собою умовне феодальне земельне володіння, яке існувало в Османській імперії аж до скасування військово-ленної системи (1839), річний дохід з якого становив від 20 до 100 тисяч акче[1].

Заїм — володар зеамета.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новая история стран Азии и Африки. XVI—XIX вв. / Под ред. А. М. Родригеса: В 3 Ч. — М.: ВЛАДОС, 2004. — Ч.2. — С.355

Джерела[ред. | ред. код]