Золота гірка
Залатая Гірка, передмістя Златагорська, — історичний район Мінська, розташований у західній частині міста, на схід від Міського саду та Захар'євського мосту, навколо Златагорського католицького кладовища.
На заході від Златої Горки розташований центральний район Нового Міста, на північний захід — Трієцька Прадместе, на північний схід — Комаровка, на схід — Велика Сліпянка, на південний схід — Дугі Брод, а на південь є Стромки (Крутий Берег).[1][2]
Історія[ред. | ред. код]
На початку XIX століття, у безпосередній близькості від села Комарівка височів величезний пагорб, відомий як Залата Гірка. Історія походження цієї назви оточена кількома легендами. Згідно з однією версією, гора отримала своє ім'я завдяки золотій палітрі осіннього листя місцевого кленового гаю. В іншій версії розповідається, що назва виникла через віднайдення значної кількості золотих скарбів у цьому районі.
Легенда також повідомляє, що назва гори пов'язана зі знахідкою великої купи золотих монет. Місцевий священник, реагуючи на епідемію холери, зібрав ці кошти. З цієї благородної дії був зведений костел на честь святого Роха, який вважався заступником людей і тварин від епідемічних хвороб.
Ці легенди додають особливий колорит до історії Залатої Гірки, роблячи це місце об'єктом легенд і вірувань в місцевій спільноті.[3]
Старі адреси[ред. | ред. код]
- Другий Госпітальний провулок, 2, будинок Меріканти. Денний притулок «Ясла». Існувала з 1 січня 1905 року . Зараз тут Будинок письменників Спілки письменників Білорусі (ріг вулиць Фрунзе і Румянцава, 5/2).
- Гірський пров. Фабрика мозаїчних виробів національно свідомого білоруського промисловця Судника. Підприємство знаходилось біля Військового кладовища.
- Золота гірка. Костел Святого Роха. Збудована на початку 1860-х років на місці дерев'яної каплиці. Згоріла в червні 1941 року. У 1984 році завершилася реставрація храму. Нині храм є діючим.
- Захар'ївська 133, будинок Ржецької. Тут, у квартирі П. В. 1-3 березня 1898 року в Румянцево відбувся 1-й з'їзд РСДРП. 14 березня 1923 року в цьому будинку (проспект Незалежності, 31а) був відкритий Будинок-музей 1-го з'їзду РСДРП. Під час Другої світової війни була спалена. У 1948 році його відреставрували і перенесли ближче до річки Свіслоч.
- Перший Госпітальний провулок, будинок Параф'яновича. У 1977-1878 роках тут збирався народницький гурток «Земля і воля». Цей перший мінський революційний штаб розташовувався в районі сучасного кінотеатру «Мир».
- Провіантська, 11, будинок Бохана. Дарофій Бохан — відомий у місті письменник і журналіст, дослідник фольклору та місцевої минувшини. За виступи в пресі проти земських начальників у 1908 ув'язнений у Мінську. Його будинок стояв у районі нинішнього інституту іноземних мов.
- Сліп'янська, 6, будинок Костравицької. Власницею будинку була Дар'я Костравицька, дружина Каруся Каганця, оригінального білоруського письменника, громадського діяча і художника. Вулиці Сліпянської зараз не існує.
- Лікарня, будинок Насовичів. У 1879 році тут була бібліотека чорнопоселенців. Будинок знаходився в районі нинішньої площі Перемоги, біля кафе «Берізка»[4].
Сучасність[ред. | ред. код]
Зберігся топонім Злата гірка в Мінську. У 1987 р. таку назву отримала вулиця, яку після Другої світової війни було заасфальтовано на колишньому передмісті, і зберігся Залатагірський костел Пресвятої Трійці (костел Св. Роха).
Галерея[ред. | ред. код]
-
1870-ті роки.
-
1900 рік
-
1903 рік
-
1900-04
-
1904-09
-
1904-09
-
1904-09
-
1904-09
-
1908 рік
-
1908 рік
-
1909 рік
-
1909 рік
-
1912 рік
-
1914 рік
-
1916 рік
-
1917 рік
-
до 1918 року
-
до 1918 року
-
1918 рік
-
1920-ті роки.
-
Школа-інтернат, 1930-ті роки.
-
Будинок спеціалістів, 1937 рік.
-
Будинок спеціалістів, 1937 рік.
-
З боку Круглої площі,1939 г.
-
Житловий будинок на вулиці Даугабродській, 1939 рік.
-
Житловий будинок 1940 року побудови.
-
Липень 1941 року
-
Аерофотознімок1941—44 гг.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «План губернского города Минска (1903)» з выпраўленнямі і дадаткамі І. Сацукевіча // Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. C. 196—197
- ↑ «Формирование территории г. Минска (1800—2004)» // Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. C. 550—551
- ↑ Гістарычная даведка // УП «Минский Комаровский рынок»[недоступне посилання]
- ↑ Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. — 341 с [1] асобн. арк. карт.: іл. ISBN 5-345-00613-X.
Література[ред. | ред. код]
- Шибека З. В., Шибека С. Ф. Мінськ: Сторінки життя древніх. місто/ Пер. з російської мови М. бачення; Передмова С. М. Встати. — Мн. : Полум'я, 1994. — 341 с. [1] окремо. лист карти: рис. ISBN 5-345-00613-X.
- Пам'ять: Істор. — документ. Хроніка Мінська. У 4 книгах кн. 1-й — Мн. : БЕЛТА, С15 2001. — 576 стор. : рис. ISBN 985-6302-33-1.
- Історія Мінська. 1-е видання. Мінськ. БелЕн. 2006 рік. — 696 стор. ISBN 985-11-0344-6.
- Іван Сацукевич. Топоніміка вулиць і площ Мінська в 19 — початку 20 ст. // «Білоруський колегіум», 4 червня 2008 р.
- Ростислав Боровий. Передмістя Мінська XVI — початку XX століть [недоступне посилання]</link> // Архітектура і будівництво. — 2008 рік. — № 11. — С. 46-50.
- В'ячеслав Бондаренко. Назви вулиць Мінська за останнє століття: тенденції, загадки, парадокси Архівавана 26 січня 2009 року. // Мінськ старий і новий