Золоторудна і свинцево-цинкова промисловість Закарпаття
Золоторудна і свинцево-цинкова промисловість Закарпаття
Золото є корисною копалиною постійного попиту. Мінімальні потреби України у свинці складають понад 40, а цинку — 40-60 тис. т. на рік. Світовим досвідом доведена висока рентабельність цього виробництва за умови видобутку та переробки близько одного мільйона тон руди на рік. Золоторудна промисловість України робить перші кроки, перебуває у стадії оформлення.
На дослідно-промисловій дільниці Мужіївського родовища ДАК «Українські поліметали» у 2000-х роках добувало 60-70 тис. т. золотої руди на рік, а концерн «Тукурінгра» на Саулянському золотому родовищі — 5-6 тис. т. На золотопереробній фабриці проходить апробацію екологічно чиста гравітаційна технологія, в якій єдиним компонентом збагачення руди є оборотна вода.
Результативні пошуки нових родовищ за рахунок держбюджету ведуться на флангах Мужіївського золото-поліметалічного та Саулянського золоторудного родовищ, на Берегівському золото-поліметалічному і Біганському барито-золото-поліметалічному родовищах, у Рахівському і Вишківському рудних районах. Це створює реальні передумови для іноземних і вітчизняних інвестицій у пошуки та розвідку нових золотих і золото-поліметалічних родовищ, існують реальні передумови для відкриття кількох нових родовищ на Закарпатті.
Переробку руд найраціональніше проводити на базі Закарпатського хімічного заводу, де природні геологічні умови захищають довкілля.
У 1999-2006 роках тут видобувала державна компанія “Закарпатполіметали”, але швидко збанкрутувала і припинила видобуток.[1]
У 2012 році дозвіл на видобування золота в Мужієво придбала приватна “Карпатська рудна компанія” (КРК). [1]
Разом з тим, експлуатація Мужіївського золото-поліметалічного родовища може задовольнити потреби України тільки частково.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Золото Закарпаття. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ ЗАКОН УКРАЇНИ Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року. Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Паламарчук М. М., Горленко І. О., Яснюк Т. Є. Географія мінеральних ресурсів Української РСР. — К.: Рад. школа, 1985. — 135 с.
- Григорович М. Б., Немировская М. Г. Минеральное сырье для промышленности строительных материалов и его оценка при геологоразведочных работах. Изд-во «Недра», М., 1974. (рос.)
- Стратиграфическая схема палеогеновых отложений Украины (унифицированная). — К.: Наукова думка, 1987.
- Родовища Закарпатської області [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.]
 | Ця стаття не має інтервікі-посилань. |