Зіядет-Аллах I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зіядет-Аллах I
Aghlabid dirham - Ziyadat Allah I.jpg
Народився 788
Помер 838
Країна араби
Посада Emir of Ifriqiyad
Рід Аглабіди
Батько Ібрагім I ібн аль-Аглаб

Абу Мухаммад Зіядет-Аллах I ібн Ібрагім ібн аль-Аглаб (араб. تحتاج هذه المقالة إلى مصادر أكثرأبو محمد زيادة الله بن إبراهيم‎; д/Н —10 червня 838) — 3-й емір держави Аглабідів в 817838 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Аглабідів. Другий син еміра Ібрагіма I. Про дату народження та молоді роки відомостей обмаль. Посів трон 817 року після смерті старшого брата Абдаллаха I.

Намагався вирішити проблеми, що залишилися ще від батька: конфлікти між мутазилітами та малікітами і між арабами і берберами. У 824 році намагався розпустити арабське ополчення, що спричинило потужне повстання в Тунісі на чолі із Мансуром аль-Тунбузі. Для його придушення використав берберські племена та власну гвардію з рабів-негрів (зінджей). Втім боротьба з повсталими арабами тривала до 836 року.

Водночас намагався приборкати прихильників малікітізму. але без особливого успіху. З іншого боку володіння Аглабідів стали зазнавати нападів з боку візантійців Сицилії, що спричинило до конфліктів з імперією.

У 826 році Зіядет-Аллах I вирішив спрямування невдаволених арабів і малікітів проти зовнішнього ворога — Візантії, оголосивши їх джихад. Приводом для цього стала втеча до Тунісу візантійського турмарха Євфемія, що перед тим неоднарозово успішно нападав на аглабідські володіння. Зіядет-Аллах I пообіцяв Євфемію допомогу із захопленням Сицилії, де той планував стати імператором. Цьому сприяла загальна ситуація на сотрові, де були потужні позиції прихильників іконошанування й відповідно ворогів політиків імператорів-іконоборців. Проте емір планував самому захопити Сицилію.

827 року відправив разом з Євфемія військо на чолі із кайруанським каді-малікітом Асадом ібн аль-Фуратом. Спочатку було здійснено спробу захопити Сиракузи, але тут мусулмьани зазнали невдачи. також невдовзі проти них виступив Євфемій. 828 року під час облоги Сиракуз під чуми або холери помер аль-Фурат.

У 830 році почався новий похід на Сицилію, який очолив Мухаммад ібн Абу'л-Дживар, який невдовзі взяв в облогу Палермо, який було захоплено у 831 році. В результаті мусульмани закріпилися на заході Сицилії.

За цим було укладено антивізантійський союз зі Стефаном III, дукою Неаполя. Флот Аглабідів став атакувати південь Італії. На деякий час навіть вдалося заснувати піратську базу в Траето (в гирлі річки Гарільяно), завдавши поразки візантійсько-венеційському флоту. В подальшому напади поширилися на Лаціум, Сардинію.

У 835—836 роках війська на чолі із Абу Фірмом намагалися захопити важливу сицилійську фортецю Енну в центральній частині острова, після чого сплюндрували Центральну Сицилію. За цим було здійснено успішний похід в східну Сицилію до міста Тавроменій. В подальшому здійнено похід на Сиракузи. У відповідь візантійці спробували відвоювати Палермо, але аглабідські війська відбили напад. 837 року було укладено перемир'я.

Успішні походи надали емірові велику здобич, який він використав для початку чисельних будівельних робіт. Було відремонтавано і рестравровано мечеть Укби ібн Нафі в Кайруані. Також на півдні та Кайруані було зведено в містах укріплення. також розпочалася масштабна іригаційна програма.

Помер 838 року. Йому спадкував брат Абу Ікаль.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Michele Amari, Storia dei Musulmani di Sicilia, edizione riveduta e corretta da C. A. Nallino, Catania, Romeo Prampolini, 1933-39, pp. 3 voll. (in 5 tomi).
  • Marçais, G. & Schacht, J. (1960). «Ag̲h̲labids or Banu 'l-Ag̲h̲lab». In Gibb, H. A. R.; Kramers, J. H.; Lévi-Provençal, E.; Schacht, J.; Lewis, B. & Pellat, Ch. (eds.). The Encyclopaedia of Islam, New Edition, Volume I: A–B. Leiden: E. J. Brill. pp. 247—250