Йодид срібла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Йодид срібла (I))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йодид срібла

Йодид срібла
Інші назви Йодид срібла(I)
Ідентифікатори
Номер CAS 7783-96-2
PubChem 6432717
Номер EINECS 232-038-0
SMILES [Ag]I
InChI 1/Ag.HI/h;1H/q+1;/p-1
Властивості
Молекулярна формула AgI
Молярна маса 234.77 г/моль
Зовнішній вигляд жовтий, кристалічний твердий
Запах без запаху
Густина 5.675 г/см3, твердий
Тпл 558
Розчинність (вода) 3× 10−7г/100 мл (20 °C)
Структура
Кристалічна структура шестикутна (β-фаза, < 147 °C)
кубічна (α-фаза, > 147 °C)
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
−62 кДж·моль−1[1]
Ст. ентропія So
298
115 Дж·моль−1·K−1[1]
Небезпеки
Класифікація ЄС не вказано
NFPA 704
0
2
0
Температура спалаху Негорючий
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Йоди́д срі́бла — неорганічна сполука з формулою AgI. Сполука являє собою тверду речовину яскраво-жовтого кольору, але вона майже завжди містить домішки металевого срібла, які дають їй сірого забарвлення. Домішки срібла виникають через сильну фотосенсибілізацію AgI. Йодид срібла використовують як антисептик і при засіві хмар.

Структура

[ред. | ред. код]

Структура йодиду срібла залежить від температури:[2]

  • Нижче 146,85 °C β-фаза AgI із вюртцитовою кристалічною структурою[en] є найбільш стійкою. Ця фаза в природі зустрічається як мінерал йодаргірит.
  • Вище 146.85 °C α-фаза стає стійкішою. Ця фаза — це кубічна сингонія, яка має срібні центри, розподілені випадковим чином між 6 октаедрами, 12 тетраедрами та 24 трикутними ділянками.[3] При цій температурі іони Ag+ можуть швидко проходити через тверде тіло, стаючи суперіонним провідником. Перехід між β і α формами являє собою плавлення срібної (катіонної) підґратки. Ентропія синтезу[en] для α-AgI становить приблизно половину від хлориду натрію (типової іонної твердої речовини). Кристалічна решітка AgI «частково розплавляється» при переході між α і β-поліморфами.
  • Метастабільна γ-фаза також існує нижче 146,85 °C зі сфалеритовою структурою.
Золотисто-жовті кристали на мінералі — це йодаргірит, природна форма β-AgI.

Добування та властивості

[ред. | ред. код]

Йодид срібла добувають шляхом реакції між розчином йодиду (наприклад, йодиду калію) з розчином іонів срібла (наприклад, нітрату срібла). Утворена жовтувата речовина швидко випадає в осад. Тверде речовина — це суміш двох основних фаз. Згодом, AgI розчиняють у гідройодовій кислоті з подальшим розведенням водою осаду β-AgI. Як альтернатива, розчинення AgI в розчині концентрованого нітрату срібла з наступним розведенням дає α-AgI.[4] Якщо сполука піддається впливу сонячного світла, тверда речовина швидко темніє, іонний блиск срібла стає металевим. Усі галогеніди срібла є світлочутливими, причому найбільш світлочутливим є бромисте срібло, потім йодисте, а найменш світлочутливим — хлористе[5]. Фоточутливість змінюється залежно від чистоти речовини.

Штучні опади

[ред. | ред. код]
Літак Cessna 210 оснащений генератором йодиду срібла для створення штучних опадів

Кристалічна структура β-AgI схожа на структуру льоду, що дозволяє індукувати процеси замерзання, відомі як неоднорідна нуклеація. Приблизно 50 000 кг використовуються для створення штучних опадів щорічно, одноразово використовується 10–50 грамів.[6]

Може розглядатися як засіб, що може застосовуватися для охолодження Землі завдяки альбедо снігу і хмар[7]. Разом з іншими методами сонячної геоінженерії, наприклад, розпилення світловідбивного аерозолю (карбонату кальцію)[8], розглядається також вирубка лісів для підвищення альбедо Землі завдяки снігу[9] тощо.

Заходи безпеки

[ред. | ред. код]

Значний вплив може призвести до аргірії, що характеризується локалізованим знебарвленням тканин тіла.[10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Zumdahl, Steven S. (2009). Chemical Principles 6th Ed. Houghton Mifflin Company. с. A23. ISBN 978-0-618-94690-7.
  2. Binner, J. G. P.; Dimitrakis, G.; Price, D. M.; Reading, M.; Vaidhyanathan, B. (2006). Hysteresis in the β–α Phase Transition in Silver Iodine (PDF). Journal of Thermal Analysis and Calorimetry. 84 (2): 409—412. doi:10.1007/s10973-005-7154-1. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2021. Процитовано 2 серпня 2019. (ісп.)
  3. Hull, Stephen (2007). Superionics: crystal structures and conduction processes. Rep. Prog. Phys. 67 (7): 1233—1314. doi:10.1088/0034-4885/67/7/R05. (ісп.)
  4. O. Glemser, H. Saur «Silver Iodide» in Handbook of Preparative Inorganic Chemistry, 2nd Ed. Edited by G. Brauer, Academic Press, 1963, NY. Vol. 1. p. 1036-7. (ісп.)
  5. Н.И.Тарасевич, К.А.Семененко, А.Д.Хлыстова - Методы спектрального и химико-спектрального анализа // Под ред. Л.Н.Лукиных, М., с.80.
  6. Phyllis A. Lyday «Iodine and Iodine Compounds» in Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, Wiley-VCH, Weinheim, 2005. DOI:10.1002/14356007.a14_381 (англ.)
  7. Geoengineering the climate: History and Prospect (PDF) (English) . Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  8. SCoPEx: Stratospheric Controlled Perturbation Experiment. Архів оригіналу за 30 січня 2021.
  9. A civil society briefing on Geoengineering: Climate change, smoke and mirrors (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020.
  10. Silver Iodide. TOXNET: Toxicogy Data Network. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 9 березня 2016. (англ.)