Кампонг-Аєр
Поселення, група селищ декількох районів, частина міста
.JPG) Координати 4°52′57″ пн. ш. 114°56′33″ сх. д. / 4.8825° пн. ш. 114.9425° сх. д.
|
Кампонг Аєр (малай. Kampung Air від малай. kampung — «село, поселення» і малай. air — «вода», «селище на воді») — історично найстаріша частина Бандар-Сері-Бегавану, столиці Брунею, група селищ, утворених будинками на палях, що скупчені на річці Бруней, поблизу її правого (південного берега). Адміністративно складається із 6 мукімів (районів). У селищі мешкає майже 40 тисяч людей, що складає близько 10 % населення всієї країни.
Час заснування «селища на воді» або Кампонг Аєр на річці Бруней невідомий. Китайські джерела описують державу на місці сучасного Брунею в X—XII сторіччях, проте нічого не кажуть про будову жител. Традиція пов'язує появу Кампонг Аєр з часами формування ісламського султанату в XIV сторіччі. У брунейській епічній поемі малай. Syair Awang Semaun описано побудову перших будинків на воді засновником брунейської династії Мухаммадом Шахом і його 14 братами. Утім археологічні дослідження виявили поселення VIII—X сторіччя біля сучасних витоків річки Бруней, у селища Лімау-Маніс, яке ймовірно також було «селищем на воді». Існує припущення, що Кампонг Аєр мігрувала вздовж річки, на що вказує легкість побудови тодішніх будинків з можливістю перенести їх далі чи ближче до устя у випадку небезпеки. Нідерландський адмірал Олів'є ван Норт[en], який відвідав Бруней на межі 1600—1601 років, писав, що гарні будинки брунейців були легкі, й тому переносилися з місця на місце в разі негоди та шторму.
Перший детальний опис селища належить мандрівнику й супутнику Фернана Магеллана італійцю Антоніо Пігафетті. Він перебував разом з іншими європейцями в Брунеї у липні 1521 року й описав місто як побудоване виключно на воді, окрім будинків короля і найвищої знаті. За його оцінкою у будинках на палях мешкало 25 тисяч душ. Тодішній Кампонг Аєр знаходився значно ближче до гирла, поблизу селища Кота-Бату[1].
Місто Бруней зберігало свою торговельну функцію між узбережжям Борнео і жителями джунглів до середини ХІХ сторіччя. За відсутності доріг основними транспортними шляхами були річки, а річка Бруней була однією з найбільших. Місто збирало податки з усіх торговців, які рухалися уверх і вниз по річці[2].
У книзі «Місто багатьох вод» мандрівник і письменник Френк Баттерворт описує Кампонг Аєр початку XX сторіччя як унікальне місто на воді[3].
Територію Кампонг Аєр розділено на 6 мукімів (Буронг-Пінггай-Аєр, Пераму, Саба, Сунгай-Кебун, Сунгай-Кедаян, Тамой), які об'єднують 42 села.
Кампонг-Аєр є одним із найбільших селищ на воді у світі, тому селище є однією з головних туристичних атракцій Бандар-Сері-Бегавану. Численні водні таксі та круїзні катери перевозять туристів з північного берега до будинків на палях.
- ↑ Rozan Yunos. Tracing the history of today's Kampong Ayer. Brunei Times, 25.04.2011. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ Dermaga Diraja Bandar Seri Begawan — Historical to recreational value. Government Public Relations Department, Thailand. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ Peter Blundell (pseud., Frank Nestle Butterworth.) «City of Many Waters». Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 20 листопада 2015.