Карабинівка (Павлоградський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Карабинівка
Свято-Володимирський храм ПЦУ
Свято-Володимирський храм ПЦУ
Свято-Володимирський храм ПЦУ
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Павлоградський район
Рада Карабинівська сільська рада
Облікова картка Карабинівка 
Основні дані
Засноване 1776
Населення 929
Поштовий індекс 51471
Телефонний код +380 5632
Географічні дані
Географічні координати 48°36′09″ пн. ш. 35°35′37″ сх. д. / 48.60250° пн. ш. 35.59361° сх. д. / 48.60250; 35.59361Координати: 48°36′09″ пн. ш. 35°35′37″ сх. д. / 48.60250° пн. ш. 35.59361° сх. д. / 48.60250; 35.59361
Середня висота
над рівнем моря
64 м[1]
Найближча залізнична станція Мінеральна
Місцева влада
Адреса ради 51471, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Карабинівка, вул. Центральна, 28-а
Сільський голова Монах Клавдія Василівна
Карта
Карабинівка. Карта розташування: Україна
Карабинівка
Карабинівка
Карабинівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Карабинівка
Карабинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Карабинівка у Вікісховищі

Караби́нівка — село в Україні, у Павлоградському районі Дніпропетровської області. Орган місцевого самоврядування — Карабинівська сільська рада. Населення за переписом 2001 року становить 929 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Карабинівка знаходиться на березі річки Березнегувата, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Новоолександрівське, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Булахівка. Річка в цьому місці пересихає і сильно заболочена. Поруч проходять автомобільна дорога М04 (E50) і залізниця, станція Мінеральна за 1,5 км.

Історія[ред. | ред. код]

Історичні документи засвідчують, що в 1776 році царський уряд за правління Катерини ІІ (1776–1798 рр.) наділяли землею сановників царського Двору. Серед «нагороджених» був і царський радник Карабінов, який одержав понад 17060 десятин землі, у тому числі землю де знаходиться село.

При заселенні цієї землі було вирішено назвати цих перших поселенців карабинівцями, а село почало носити назву Карабинівка.

Після скасування кріпацтва Мізко Микола Дмитрович, письменник та перекладач, власник маєтності у Карабинівці, виявляє невластиву тогочасним дворянству порядність — віддав безкоштовно селянам узаконені земельні наділи та садибну землю з будовами, окрім того своїм коштом облаштував для дітей сільську школу.

У 1886 році у Карабинівці мешкало 1070 осіб. Тут було 173 господарських подвір'я, православна церква, столярна. Слобода була центром Карабинівської волості Новомосковського повіту, до якої також належало поселення Лиманська. На мапі 1880 року село було розташоване західніше через болото у сторону Солоного Лиману тягнулися однією вулицею з півночі на південь.

1989 року тут приблизно мешкало 540 осіб і на залізничній станції Мінеральна — 200 осіб.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 93,22%
російська 3,98%
вірменська 2,26%
інші/не вказали 0,54%

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Маколі».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Освітні заклади (школа, дитсадок, інше)[ред. | ред. код]

  • Карабинівський дитячий садок «Барвінок» (завідувач — Липка Людмила Степанівна).
  • Карабинівська загальноосвітня школа I—III ступенів (директор — Знова Наталя Леонідівна).

Заклади охорони здоров'я[ред. | ред. код]

  • Карабинівський ФАП с. Карабинівка (завідувач — Литвин Тетяна Павлівна).

Культурні заклади (клуб, бібліотека, музична школа, інше)[ред. | ред. код]

  • Карабинівський сільський будинок культури (директор — Лагуненко Микола Миколайович).
  • Карабинівська сільська бібліотека (директор — Монах Наталія Володимирівна).

Релігія[ред. | ред. код]

  • Свято-Володимирський храм ПЦУ (вул. Миру, 16);
  • Свято-Духівський храм (вул. Шевченка, 73).

Історичні пам'ятники[ред. | ред. код]

Меморіал слави, Братські могили, майдан.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]