Каркасний будинок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дерев'яний каркас будинку

У галузі сучасного індивідуального житлового будівництва одне з провідних місць належить каркасній технології. Перші каркасні дерев'яні конструкції були побудовані в Європі та Скандинавії більше п'яти століть тому, а найбільшого поширення вони набули з розвитком високотехнологічного будівництва наприкінці XX століття. Надійний комфортабельний дерев'яний будинок за каркасною технологією має порівняно невисоку ціну, тому це вигідне і раціональне рішення. Експлуатаційний термін становить 50–70 років. Виготовлення каркасних будинків у заводських умовах дозволяє зберігати мінімальну вологість (16–18 %) дерев'яних комплектуючих, що неможливо забезпечити, якщо споруда зводиться просто неба. Несучою частиною будівлі є дерев'яний каркас, огороджувальною — утеплювач у поєднанні з вітро-, гідро- і парозахисними плівками або мембранами. Завдяки такому розподілу каркасний будинок відрізняється високими показниками теплозберігання. Стіна дерев'яного каркасного будинку у розрізі має такий вигляд:

  • обшивка внутрішньої частини (переважно гіпсокартон або дерев'яна вагонка);
  • пароізоляційна плівка;
  • каркасна конструкція з утеплювачем;
  • вітрозахисна мембрана;
  • зовнішнє облицювання;
  • фасадне облицювання та утеплення.

Усередині «пирога» монтуються інженерні комунікації. Конструкція відрізняється високою енергоефективністю і відповідає всім сучасним вимогам до житла для комфортного проживання у будь-якій кліматичній зоні України.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]