Каталог Hipparcos
Катало́г HIPPÁRCOS (HIP) — астрометричний зоряний каталог, створений за результатами діяльності космічного апарата Гіппаркос. Видано 1997 року в паперовому та електронному вигляді[1]. Каталог містить координати, власні рухи, паралакс та зоряні величини 118 218 зір на епоху 1991,25. Він досить рівномірно вкриває все небо й охоплює майже всі зорі до 9m та деяку кількість тьмяніших зір.
Координати зір виміряно з небаченою раніше точністю близько 0,001 кутової секунди, що більш як удесятеро точніше за попередні каталоги, складені шляхом наземних спостережень, зокрема, фундаментальний каталог FK5.
Точність виміру паралаксів також становить близько однієї кутової мілісекунди, що приблизно вдесятеро краще за відповідні наземні виміри. Фактично вимір паралаксів означає, що було безпосередньо виміряно відстані до цих зір[2].
Точність визначення власних рухів приблизно відповідає найкращим наземним вимірам, але для такої кількості зір її досягнуто вперше.
Зоряні величини виміряно у двох смугах, що приблизно відповідають V та B фотометричної системи UBV. Точність вимірів дещо поступається наземним досягненням, але вперше здійснено фотометрію зір усього небосхилу за допомогою одного інструменту, що дозволяє усунути похибки внаслідок неоднорідності інструментальних засобів.
Загалом, каталог не має аналогів за точністю та повнотою охоплення небосхилу. Він набагато повніше задовольняє потреби астрометрії у відповідному діапазоні зоряних величин (до 9m) та в полях зору розміром близько квадратного градуса (зазвичай, у такому полі міститиметься 3-4 зорі каталогу), ніж наземні каталоги[3].
Завдяки цим характеристикам 1997 року каталог було ухвалено як реалізацію Міжнародної небесної системи координат в оптичному діапазоні[4]. Відповідна система отримала назву HCRF (англ. Hipparcos Celestial Reference Frame). Пізніше з неї було вилучено подвійні, окремі змінні зорі та деякі інші, що викликають сумнів у їх точності[5]. Загальна кількість зір, що залишилися, становить близько 100 тис.
Посилання
- ↑ European Space Agency (1997). The Hipparcos and Tycho Catalogues. Noordwijk, the Netherlands: ESA Publications Division. ISBN 9290923997.
- ↑ В.В. Витязев (1999). Успехи астрометрии (російською) . Астронет (за замовленням журналу «Планетарий»). Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011.
- ↑ N. Zacharias, R. Gaume, B. Dorland, and S.E. Urban (26 квітня 0013). CATALOG INFORMATION AND RECOMMENDATIONS. U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|accessyear=та|accessmonthday=(довідка) (англ.) - ↑ Н.В. Майгурова (2006). Уточнення зв'язку радіо та оптичної систем координат за ПЗЗ-спостереженнями вибраних позагалактичних радіоджерел в оптичному діапазоні. Київ: НАН України. Голов. астрон. обсерваторія. Архів оригіналу за 15 липня 2013.
- ↑ Dennis D. McCarthy and G´erard Petit (eds.) (2004). IERS Conventions (2003) (англійською) . International Earth Rotation and Reference Systems Service Central Bureau. с. Resolution B1.2: Hipparcos Celestial Reference Frame, 118. Архів оригіналу (PDF) за 15 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|accessyear=та|accessmonthday=(довідка)
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |