Катехизис революціонера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катехизис революціонера
Місце розташування Женева
Автор Нечаєв, Сергій Геннадійович
Мова твору або назви російська
Дата публікації 1869

«Катехізис революціонера» — статут революційної організації «Народна розправа», складений Сергієм Нечаєвим у 1869.

Історія створення[ред. | ред. код]

Назву цього статуту придумано за аналогією з «Революційним катехизисом», написаним у 1865-1866 М. Бакуніним та опублікованим у 1866.

З 1869 Нечаєв живе за кордоном, зближуючись з Михайлом Бакуніним і Миколою Огарьовим, і бере участь у випуску цілого комплексу прокламацій, серед яких і був «Катехизис революціонера». Цей документ є, очевидно, плодом колективної творчості, який увібрав ідеї не тільки Нечаєва, а й Михайла Бакуніна (Бакунін, проте, прочитавши Катехизис, не прийняв його, назвавши Нечаєва «абреком»), Петра Ткачова, Г. Єнішерлова. Саме їм належать основні ідеї «революційного макіавеллізму».

Написано та надруковано влітку 1869 в Женеві в друкарні Чернецького.

Структура[ред. | ред. код]

Складається з чотирьох коротких розділів і розбитий на параграфи:

  1. Ставлення революціонера до себе.
  2. Ставлення революціонера до товаришів по революції.
  3. Ставлення революціонера до суспільства.
  4. Ставлення товариства до народу.

Значення[ред. | ред. код]

Цей документ розглядався Нечаєвим як "загальна", вступна частина до статуту товариства "Народна розправа".

У «Катехизі революціонера» вперше у російській історії сформульовано програму широкомасштабного терору з величезними людськими жертвами заради «світлого майбутнього всього людства». Увійти до царства нечаївського соціалізму судилося не всім. Ще до початку революції підпільники готові були «винищити цілу орду грабіжників скарбниці, підлих народних тиранів», а заразом «позбутися тим чи іншим шляхом від лжевчителів, донощиків, зрадників, які бруднять прапор істини».

Література[ред. | ред. код]