Мак'явеллізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Макіавеллізм)
Перейти до: навігація, пошук

Мак'явеллі́зм[1]  — «використання хитрості й лукавства в управлінні державою або взагалі в адмініструванні», про що йшлося в працях італійського дипломата і письменника Відродження Нікколо Мак'явеллі. Слово має аналогічне використання в сучасній психології, що характеризує лукавий стиль міжособистісного спілкування, пов'язаний із цинічними і прагматичними нехтуваннями моралі. «Макіявеллі» як слово стало дуже популярним в кінці 16-го століття в англійській мові, хоча термін «мак'явеллізм» вперше наведений в Оксфордському словнику англійської мови від 1626.

Політична думка[ред.ред. код]

У 16 столітті, відразу після публікації «Державця», мак'явеллізм з Італії чумою вповз до північної європейської політики, і спершу інфікував Францію. Саме в цьому контексті Варфоломіївська ніч 1572 року в Парижі стала розглядатися як продукт мак'явеллізму. Значною мірою цьому сприяв гугенот Інокентій Жентілле у своїй праці 1576 року "Роздуми про шляхи доброго правління проти Мак'явеллі" (Discours contre Machiavel), яка була надрукована в десяти виданнях трьома мовами впродовж наступних чотирьох років. Існує мало слідів мак'явеллізму у французьких творах до різанини, не те, що політики не телеграфували свої наміри в письмовому вигляді, до власної книги Gentillet, але ця концепція була підхоплена багатьма сучасниками, і зіграло вирішальну роль у встановленні тривалих популярних концепцій мак'явеллізму.

Англійський драматург Крістофер Марло був захопленим прихильником цієї точки зору. У «Мальтійському євреї» (1589-90) «Machievel» в пролозі говорить, що усі вважають його мертвим, але душа його перелетіла через Альпи і він прибув у Британію до друзів. Він вважає релігію іграшкою і стверджує що немає гріха, а є тільки дурість, що влада затверджується тільки силою, а закон, як у Дракона, міцний тільки кров'ю. Мак'явеллі приїхав, аби грати трагедію єврея, який розбагатів, живучи за його принципами, і просить глядачів оцінити його за заслугами і не судити занадто строго.

У наступній п'єсі, «Різанині в Парижі» (1593), Герцог де Гіз і Катерина Медічі змальовується як мак'явеллізм, схиблений на злі з самого початку.

Есе «Антимак'явеллі», написане у XVIII столітті Фрідріхом Великим, королем Пруссії та заступником Вольтера, спростовує «Принца» і мак'явеллізм. Вперше воно було опубліковане у вересні 1740, через кілька місяців після того, як Фредерік став королем, і є однією з багатьох таких робіт.

Психологія[ред.ред. код]

мак'явеллізм також термін, який деякі соціальні та особистісні психологи використовують, щоб описати тенденцію людини бути безпристрасним, і, отже, в змозі самого себе відокремити від загальноприйнятої моралі, обманювати і маніпулювати іншими. У 1960 році Річард Крісті та Флоренц Л. Гейтс розробили тест для вимірювання рівня мак'явеллізму людини (іноді званий Мак-тест). Двадцять пунктів опитування особистості стало стандартним інструментом оцінки мак'явеллізму. Люди з високим рівнем мак'явеллізму (від 50 балів і вище), як правило, схвалюють такі твердження, як «Ніколи не говори кому-небудь, чому ти робиш щось, якщо тобі це не приносить вигоди» (№ 1), але не ті, на кшталт: «Більшість людей в основному хороші і добрі»(№ 4), «Потрібно завжди бути чесним, незважаючи ні на що», (№ 7) або «Успішні люди в основному чесні і хороші»(№ 11). Використовуючи шкалу мак'явеллізму, Крісті та Гейтс провели безліч експериментальних тестів, які показали, що міжособистісні стратегії і поведінки «високих Мак» і «низьких Мак» відрізняються. Їхні основні результати були широко розповсюджені. Наприклад, Мак-показники чоловіків, у середньому, трохи більші, ніж мак'явеллізм жінок.

Сенс поняття складається із трьох психологічних факторів:

  1. Поведінка. Маніпуляція людьми.
  2. Відношення. Емоційно маргінальність;
  3. Нехтування соціальною мораллю

Мотивація[ред.ред. код]

У 1992 році спонукання до мак'явеллізму пов'язували з холодним егоїзмом і розрахунком, особи з високими показниками по Мак-шкалі, передбачалося, домагалися свого (наприклад, сексу, успіху, соціального стану), усіма способами. Пізніші дослідження з мотивації осіб з високими показниками по Мак-шкалі в порівнянні з низькими, виявили, що вони надавали високого пріоритету грошам, владі і конкуренції, а відносно низький пріоритет товариським стосункам, інстинкту самозбереження і сімейним проблемам. Вони були зосереджені на абсолютних досягненнях і перемогах будь-якою ціною.

Здібності[ред.ред. код]

Через їхню майстерність в міжособистісних маніпуляціях особам з високими показниками по Мак-шкалі невірно приписувалось володіння вищим розумом, або здатність розуміти інших людей в соціальних ситуаціях. Проте дослідженнями твердо встановлено, що мак'явеллізм не пов'язаний з IQ. Крім того, дослідження на емоційний інтелект виявив, що насправді високі показники мак'явеллізму, як правило, пов'язані з низьким емоційним інтелектом. Крім того, дослідження показали, що мак'явеллізм не має відношення до більш просунутої теорії розуму, тобто здатності передбачати те, що інші думають в соціальних ситуаціях. Якщо високі показники по Мак-шкалі насправді вказують на вміння маніпулювати іншими людьми, то це, здається, не пов'язано з якими-небудь спеціальними пізнавальними здібностями.

Відносини з іншими рисами особистості[ред.ред. код]

Мак'явеллізм є однією з трьох рис особистості, що разом з нарцисизмом і психопатією складають так звану темну тріаду. Деякі психологи вважають мак'явеллізм по суті субклінічною формою психопатії, хоча останні дослідження показують, що хоч мак'явеллізм і психопатія частково схожі, вони є різними конструкціями особистості. Мак'явеллізм, як було виявлено, негативно корелює з доброзичливістю (англ. Agreeableness) (R = −0,47) і сумлінністю (R = −0,34), факторами великої п'ятірки моделі особистості (NEO-PI-R). Тим не менш, мак'явеллізм більш високо корелює з чесністю (англ. Honesty-humility) шестифакторної HEXACO моделі, ніж з будь-яким з факторів великої п'ятірки. Мак'явеллізм також був розташований у моделі міжособистісної поведінки, який складається з двох незалежних факторів сприяння і спілкувань. Сприяння посилається на мотивацію до успіху та індивідуалізацію себе, в той час як спілкування відноситься до мотивації, щоб злитися з іншими і підтримувати групові інтереси. Мак'явеллізм перебуває у квадранті міжособистісної поведінки, що визначається високим сприянням і низьким спілкуванням. Мак'явеллізм, як було встановлено, лежить на діагоналі моделі міжособистісної поведінки, звану self-construal, де є тенденція віддавати перевагу спілкуванню через сприяння. Це говорить про те, що люди високими показниками мак'явеллізму не просто хочуть досягти, вони хочуть зробити це коштом (або принаймні без обліку) інших.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. – Х. :Право, 2015

Посилання[ред.ред. код]

Політологія Це незавершена стаття з політології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Мак'явеллі, Лондон (2013-01-01). Флорентійські хроніки; Державець (uk). Folio. ISBN 9789660338494.