Квєта Лєґатова
| Квєта Лєґатова | ||||
|---|---|---|---|---|
| Věra Hofmanová | ||||
| Ім'я при народженні | чеськ. Věra Hofmanová[1] | |||
| Псевдонім |
Věra Podhorná Květa Legátová | |||
| Народилася |
3 листопада 1919[2][3][…] Подоліd[3][4][…] | |||
| Померла |
22 грудня 2012[2][6][…] (93 роки) Брно[4] | |||
| Країна |
 Чехія[7] | |||
| Діяльність | письменниця, сценаристка, прозаїк | |||
| Alma mater | Університет Масарика (Masarykovy univerzity) | |||
|
| ||||
Квєта Лєґатова, спр. ім'я Віра Гофманова (чеськ. Květa Legátová; 3 листопада 1919 р., Подолі, Брненський район — 22 грудня 2012 р., Брно) — чеська письменниця, педагогиня та драматургиня.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчивши навчання в гімназії у Брно у 1938 р., Квєта почала вивчати чеську та німецьку, вступивши на факультет мистецтв університету Масарика. Після закриття університетів через війну пройшла пришвидшений курс в бізнес-школі й пішла працювати друкаркою в податковій службі в місті Валашке Мезиржичі. Після недовгострокового викладання німецької в Брненській консерваторії та роботи на зброярному заводі в Старому Брно як політично неблагонадійна була направлена вчителювати у різні частини Валахії та Моравської Словаччини. Звідти, особливо з околиць Копаниці[cs], авторка й черпала натхнення для творів. Вивчивши екстерном фізику та математику, з 1954 по 1978 рр. Квєта викладала в середній бібліотечній школі в Брно[8]. З виходом на пенсію письменниця повністю присвятила себе творчості та захисту тварин. Померла у 2012 р. у Брно[9].
Творчість[ред. | ред. код]
Із самого дитинства майбутня письменниця писала оповідання та п'єси. Перші твори Лєґатової були опубліковані в 1950-х роках, у 1961 році Квєта, використовуючи псевдонім Віра Підгорна, опублікувала роман для дівчат «Korda Dabrová». У 1960-х роках працювала в журналі Host do domu[cs]. Книжка-збірка з 8 новел «Желари» вийшла в 2001 р., за яку Квєта Лєґатова отримала Державну премію з літератури. У 2002 р. друком вийшла книжка «Ганнуля: Йозина дружина», в 2003 — збірка радіоп'єс «Pro každého nebe».
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Postavičky, 1957, новела (під псевдонімом Віра Підгорна)
- Korda Dabrová, 1961, роман (під псевдонімом Віра Підгорна)
- Želary, 2001, збірка новел[10]
- Гануля. Йозина дружина, 2003 (пер. на укр. Т. Окопна. Київ: Темпора, 2012. 144 с.)[11]
- Román v dopisech, 2002, новела
- Pro každého nebe, 2003, радіоп'єси[12]
Екранізації[ред. | ред. код]
У 2003 р. за мотивами роману «Гануля. Йозина дружина» було знято фільм Želary[en], котрий було номіновано на премію «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою»[13]. Назва фільму додала плутанини, бо чимало людей, включно з Міністерством культури Чехії, помилково зазначали, що фільм було створено на основі однойменної збірки новел «Želary».
Посилання та джерела[ред. | ред. код]
- Květa Legátová | životopis, informace. ČBDB.cz. URL: https://www.cbdb.cz/autor-588-kveta-legatova
- Kdo je kdo = Who is who: osobnosti české současnosti: 5000 životopisů / (Michael Třeštík editor). 5. vyd. Praha: Agentura Kdo je kdo, 2005. 775 s.
- Květa Legátová — Životopis. FDb.cz. URL: https://www.fdb.cz/lidi-zivotopis-biografie/110124-kveta-legatova.html
- Růžičková S. Květa Legátová: Vědma od Bílé skály. Příběh o cestách lidské víry, jak se mohl udát za dávných časů. Vltava.rozhlas.cz. URL: https://vltava.rozhlas.cz/kveta-legatova-vedma-od-bile-skaly-pribeh-o-cestach-lidske-viry-jak-se-mohl-udat-5048982
- Květa LEGÁTOVÁ. Slovnikceskeliteratury.cz. URL: http://www.slovnikceskeliteratury.cz/showContent.jsp?docId=1451
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Filmový přehled — 2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Ve věku 93 let zemřela dnes v noci Květa Legátová
- ↑ LIBRIS — 2013.
- ↑ Závodský, Vít (1 січня 1970). Spisovatelka za školní katedrou. duha.mzk.cz. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Zemřela spisovatelka Květa Legátová, autorka knihy Želary | Lidé. Lidovky.cz (чес.). 22 грудня 2012. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Želary, Želary, popelavé skály... – iLiteratura.cz. iLiteratura. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Гануля. Йозина дружина. www.tempora.com.ua (англ.). Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Pro každého nebe – iLiteratura.cz. iLiteratura. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Trojan, Ondrej (4 вересня 2003), Zelary, ALEF Film & Media Group, Barrandov Studios, Ceská Televize, процитовано 14 березня 2023
|
