Квіти Содому

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квіти Содому
Жанр роман
Форма роман
Автор Олесь Ульяненко
Мова українська
Написано 2005
Опубліковано 2005 (фрагменти в «Кур'єрі Кривбасу»), 2012 (повне видання)
Видавництво Фоліо

«Квіти Содому» — роман українського письменника Олеся Ульяненка, написаний 2005 року й надрукований посмертно 2012 року у видавництві «Фоліо». Назва роману відсилає до двох інших творів — «Квіти зла» Шарля Бодлера та «Сто двадцять днів Содому» маркіза де Сада. Фрагменти роману публікувалися в журналі «Кур'єр Кривбасу». Роман «Квіти Содому» очолив читацький рейтинг «Читають всі», який проводився у соціальній мережі Facebook. Це своєрідний «народний» рейтинг найкращих книжок 2012 року[1].

Структура[ред. | ред. код]

Роман складається з трьох частин: «Оксамитові очі демона», «Крила ангелів», «Альфа й Омега», кожен розділ написано від окремого персонажа.

З анотації видавництва[ред. | ред. код]

За яких обставин людина може опинитися на самому дні і чи може вона, навіть маючи бажання, вирватися звідти і повернутися до нормального життя? Чи можна змінити свою долю, якщо ти з дитинства приречений жити серед покидьків? На ці та багато інших питань намагаються знайти відповідь герої роману Олеся Ульяненка «Квіти Содому»[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2013 — «Книжка року — 2012» у номінації «Красне письменство», категорія «Сучасна українська проза/есеїстика/драматургія» (номінація)[3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська літературна газета: «Квіти Содому» Олеся Ульяненко очолили «народний» рейтинг найкращих книжок 2012 року. Архів оригіналу за 1 січня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  2. Анотація на сайті книгарні Є. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 24 Січня 2013.
  3. «Книжка року»-2012. Короткі списки. Номінація «Красне письменство» [Архівовано 16 Січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Буквоїд». — Процитовано 25 січня 2012
  4. Названо лауреатів рейтингу «Книжка року — 2012»! [Архівовано 31 Січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Першого Національного» каналу. — Процитовано 25 січня 2012

Посилання[ред. | ред. код]