Квіткоїд яблуневий
| Квіткоїд яблуневий | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Квіткоїд яблуневий: жук (1), бутон з отвором, куди відкладене яйце (1b), личинка (1L), лялечка (1P) і бутони з личинками, що розвиваються всередині (1a). Малюнок із старовинної книги.
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Anthonomus pomorum (Linnaeus), 1758) | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Anthonomus duprezi (A. Hoffmann, 1955), Anthonomus rubromaculatus (Desberger, 1834) [1] | ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Квіткоїд яблуневий (Anthonomus pomorum Linnaeus) — жук родини Довгоносиків. Шкідник яблуні і груші. Личинка розвивається в квіткових бутонах.
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Жук має 3–5 мм завдовжки, верх тіла темно-бурий, вкритий тонкими сірими волосками. Тіло його овальне, опукле, розширене за серединою[2].
Основні ознаки[3]:
- основа передньоспинки вужча від основи надкрил;
- передньоспинка ледь ширша від своєї довжини, конічно звужена до переду, не опукла зверху;
- верх тіла із перев'язями із світлих довгих волосків. Одна з них повздовжня на передньоспинці, інша — за серединою надкрил — широка, поперечна, дуже скошена і облямована з обох боків темним;
- плечі й вершини надкрил не червоні;
- основа третього проміжку між борозенками на надкрилах не має опуклого чорного бугорця;
- кігтики із зубцем біля своєї основи, передні стегна із великим зубцем;
Яйце видовжене, водянисто-біле, 0,5–0,9 мм завдовжки. Личинка жовтувато-біла, без ніг, тіло злегка вигнуте і звужене дозаду, спинка зморшкувата, із бугорцями, голова темно-коричнева. Лялечка жовтувато-коричнева, з двому бугорцями на передньоспинці і двома шипиками на вершині черевця, 5–6 мм у довжину.
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений по всій Голарктиці[1]. В Україні він досі не реєструвався лише у Дніпровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Полтавській областях[4].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Зимують на стадії імаго у верхньому (2–3 см) шарі ґрунту поблизу стовбура кормових дерев, у підстилці з рослинних решток, тріщинах кори. Жуки виходять з діапаузи, якщо середньодобова температура повітря піднімається вище 6°С. Коли трохи потеплішає (8-10°С), вони прямують на крони дерев. Попервах харчуються бруньками, потім — бутонами на диких та культурних яблунях, інколи — грушах[5].
Коли розгортаються плодові бруньки, жуки паруються. В період від виокремлення суцвіть і до їх розм'якшення відбувається відкладання яєць[6]. Самиця вигризає отвір у пелюстках бутона і відкладає яйце поміж тичинок. Плодючість самиці становить 50–100 яєць. Личинка з'їдає тичинки, потім маточку і склеює зсередини екскрементами бутон, щоби він не розкрився. Бутон темнішає і стає схожим на бурий ковпачок. Протягом 15–20 днів личинка росте, двічі линяє і стає лялечкою. Через 6–11 днів з лялечки виходить жук[2].
Деякий час жуки нового покоління лишаються всередині бутону. Коли їх покриви стають досить твердими, імаго вигризають у засохлих пелюстках отвір і виходять назовні. Звичайно це збігається з періодом, коли дерева скидають надлишкову зав'язь. Загалом, життєвий цикл комахи триває приблизно п'ять тижнів[2]. Жуки деякий час лишаються на деревах, гризуть м'які частини листків, за два-три тижні розлітаються на сусідні дерева, а наприкінці червня ховаються у тріщинах на стовбурі — починається їхня літня діапауза. Після опадання листків жуки шукають собі зимові сховища[2].
Значення у природі та житті людини[ред. | ред. код]
Подібно до інших біологічних видів, яблуневі квіткоїди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак у плодовому саді квіткоїди завдають чималої шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягають значних величин. У таких випадках проти шкідників застосовуються інсектициди. Особливо перспективними є препарати-аналоги гормону, котрий порушує нормальний розвиток личинок і лялечок[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Alonso-Zarazaga, M.A., Barrios, H., Borovec, R., Bouchard, P., Caldara, R., Colonnelli, E., Gültekin, L., Hlaváþ, P., Korotyaev, B, Lyal, C.H.C., Machado, A., Meregalli, M., Pierotti, H., Ren, L., Sanchez-Ruiz, M., Sforzi, A., Silfverberg, H., Skuhrovec, J., Tryzna, M., Velazquez de Castro, A.J. & Yunakov, N.N. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. S.E.A., Zaragoza, 2017. – 729 pp.
- ↑ а б в г Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
- ↑ Арнольди Л. В. , Заславский В. А., Тер-Минасян М. Е. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 485—621. В кн. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
- ↑ Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
- ↑ Dieckmann, L. 1988. Beiträge zur Insektenfauna der DDR: Coleoptera — Curculionidae (Curculioninae: Ellescini, Acalyptini, Tychiini, Anthonomini, Curculionini). Beiträge zur Entomologie, 38(2): 365—468)
- ↑ Toepfer, S., Gu, H., Dorn, S. Phenological analysis of spring colonisation of apple trees by Anthonomus pomorum // Entomologia Experimentalis et Applicata 103(2):151-159
- ↑ Žďárek, J., Čtvrtečka, R., Hovorka, O., Košťál V. // Activation of gonads and disruption of imaginal diapause in the apple blossom weevil, Anthonomus pomorum (Coleoptera: Curculionidae), with juvenoids in laboratory and field trials. European Journal of Entomology, 2000, 97(1), 25-31.