Кенкарта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кенкарта зовні

Кенкарта (Розпізнавча карта, нім. Kennkarte, пол. Karta Rozpoznawcza, Kennkarta) - основний документ, що засвідчував особу під час Третього рейху, вперше впроваджений ​​в липні 1938 року.

Кенкарта зазвичай отримувалась за допомогою відповідного офісу поліції. Для отримання кенкарти заявник мав заповнити заяву та надати свідоцтво про народження, у певних випадках свідоцтво про шлюб, а також зробити відбитки пальців. Кожен громадянин Німеччини мав мати при собі кенкарту і пред'явити її при зіткненні з чиновниками або поліцією.

Кенкарта на окупованих територіях[ред. | ред. код]

Kennkarte - A. Melnyk - outside.jpg
Кенкарта видана німецькою владою українці. Документ використовує три мови: німецьку, українську і польську

Кенкарта була двостороння розміром 30 на 14 сантиметрів і складалася з трьох частин. На Кенкартах були фотографія та відбитки пальців, зазначено прізвище та ім'я, місце народження, місце прописки, місце праці власника. Під час Другої світової війні з 1941 по 1945 рік Німеччина також видавала кенкарти деяким громадянам завойованих країн. Ці кенкарти були різного кольору в залежності від етнічності носія. Для поляків, наприклад, вони були сірі як для німців, для євреїв і циганів - жовті, для росіян, українців, білорусів, ґуралів, грузинів - сині. Крім того були введені літери: J - для євреїв, R - для росіян, U - для українців, Вт - для білорусів, К - для грузинів, G - для гуралів, Z - для циган. Для отримання сірої кенкарти поляки мали робити офіційну заяву про свою арійську етнічну належність.

Інші важливі документи в окупованих нацистами країнах включали:

  • Ausweis, Arbeitskarte, Bescheinigung - видавалися на робочому місці.
  • Erlaubniskarte - видавалися працівникам розважального сектору.

Посилання[ред. | ред. код]