Книга Еноха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Книга Еноха — апокрифічний збірний апокаліпсис приписуваний допотопному патріархові Еноху, але складений десь у 167-64 рр. до Р. Х. До наших часів вона дійшла у ефіопському перекладі із староєврейського оригіналу та старослов'янському з якоїсь християнської переробки. Її вплив дуже позначився на староєврейській та християнській літературі, зокрема у апостольських посланнях та в Апокаліпсисі Івана. Вона також вплинула на українські уявлення про загробний світ та страшний суд, на оповідання про «хождєніє по муках» тощо.

Український філософ та релігієзнавець, доктор філософських наук, професор І. П. Мозговий пише:

«Єнох догодив Господу і був узятий на небо, – образ покаяння для всіх родів”, де він пізнав таємниці світобудови (Сір. 44, 15). У пізніших текстах наголошується, що на відміну від тодішніх патріархів Єнох не помер, оскільки Бог узяв його на небо, звільнив від викликаної гріхами прабатьків смерті, в нагороду за благочестя, “щоб не бачив смерті; і його не знайшли, бо Бог переніс його”, як зазначав апостол Павло (Євр. 11, 5)»[1].
«Відомо три апокрифічні книги, названі його ім’ям. Особливо цікава “Друга Книга Єноха” (“Книга таємниць Єноха”), створена в І ст. н. е. Зберігся її давньослов’янський переклад – “Книга Єноха Праведного” (повна назва – “От книг Еноха Праведного, преже потопа, и ныне жив есть”). Тут знаходимо детальну оповідь Єноха про його першу подорож на небо: “З’явилися мені мужі два, вельми великі, яких не бачив ніколи на землі: обличчя їх сяяли як сонце, а очі їх були ніби як свічки запалені, з вуст їх ніби вогонь виходив, і одяг їх був як піна, що біжить, і руки їх – ніби крила золоті” (2 Єн.), – так описував Єнох початок свого контакту з посланцями позаземного світу (“ангелами”). Під час мандрівки він відвідав “сім небесних сфер”, познайомився з іншими світами, їх мешканцями і механізмом управління світом, пізнав закони руху зірок і планет, Сонця й Місяця, спостерігав вселенські чудеса, причини природних явищ. Згідно тексту апокрифа, Єнох опинився на об’єкті, який нагадував велетенську космічну станцію інопланетян, навколо якої снували менші космічні кораблі. “[Бачив же] коло них і колісниці, на яких їздить кожен із них, подібно до того, як ходить вітер, і немає їм спокою: і вдень, і вночі йдуть вони і повертаються»[2].
«Коли Єнох побачив такі небесні дива і описав їх, його було ненадовго повернуто на Землю, щоб він попрощався з родичами й земляками і передав їм свої творіння. Після цього насланий був “морок на землю” і настала “темрява”, і за таких умов Єнох був вознесений на “сьоме” небо. Нове пришестя Єноха і пророка Ілії християни очікують перед другим пришестям Ісуса»[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Палеоконтакт: міфи чи реальність? — Суми, 2017. с. 83. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022. 
  2. Палеоконтакт: міфи чи реальність? — Суми, 2017. с. 83. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022. 
  3. Палеоконтакт: міфи чи реальність? — Суми, 2017. с. 84. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]