Комаров Віктор Володимирович
| Комаров Віктор Володимирович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 січня 1961 (63 роки) |
| Місце народження | Свердловськ, РРФСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР і Росія |
| Професії | музикант |
| Інструменти | клавішні музичні інструменти і Драм-машина |
| Псевдоніми | «Пифа» |
Віктор Володимирович Комаров (прізвисько «Піфа»; нар. 7 січня 1961, Свердловськ, РРФСР, СРСР) — радянський і російський музикант, учасник гуртів «Наутилус Помпилиус», «Настя» та ін[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Прізвисько «Піфа» придумали його батьки, коли він у 3-х річному віці прийшов на ялинку в костюмі пса зі сторінок газети французьких комуністів «L'Humanité», на ім'я Піф[2].
Закінчив Свердловське музичне училище ім. Чайковського, Свердловський архітектурний інститут.
Однокурсник творців Наутілуса, а потім і учасник гурту ще у студентському його вигляді. За тиждень до початку запису «Невидимки» на початку 1985 року Бутусов та Умецький запросили Віктора до групи у ролі клавішника.
|
В інституті Піфа щось «нарізав» на роялі, і ми, природно, вирішили, що він великий піаніст. Коли ми його запросили, то з'ясувалося, що він, можливо, і не дуже сильний виконавець, але зате — великий прикольщик | 
|
— за спогадами Бутусова[1]. | ||
Паралельно грі в НАУ Комаров працював конторським робітником у Головпостачі. Відрізнявся на тлі групи тим, що краще за інших умів справлятися з синтезатором «Yamaha» і був власником автомобіля ВАЗ-21011 «Жигулі», який також носив неформальне прізвисько «Блакитний мул».
Був клавішником гурту аж до розпаду «зоряного» складу 1988-го. Працював з «Настею»[3] та Олексієм Могилевським у його проєкті «Асоціація сприяння поверненню заблудлої молоді на шлях чесноти»[4]. У 1989-90 роках грав у складі групи Олександра Тропиніна «Траппа».
Живе в Єкатеринбурзі.
З січня 2016 року — учасник музичного колективу «НАМБАТУ» (клавіші, бек-вокал).
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Кушнир А. 100 магнитоальбомов советского рока. 1977—1991: 15 лет подпольной звукозаписи. — М.: Аграф, Крафт+, 2003. — 400 с. — ISBN 5-7784-0251-1.
- ↑ Байки № Шесть и Семь. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 18 вересня 2010.
- ↑ История группы Настя [Архівовано 2022-07-06 у Wayback Machine.] // Русский Рок. от «А» до «Я».
- ↑ Бураксеев А. Куда пропал Нау [Архівовано 2014-05-26 у Wayback Machine.] // Пионер. — 1990. — № 10.