Користувач:Дев'ятко Наталія/Чернетка
Нарис з історії освіти Новосанжарщини
Нові Санжари - селище міського типу, адміністративний центр Новосанжарського району Полтавської області України. Населення становить 36.4 тисяч осіб, площа району — 1.3 тисяч га.
Назва Санжари зустрічається в літописах XIІ–XIIІ ст. Пізніше Санжари згадуються в історичних джерелах 1636 р. На карті Г. Л. де Боплана (2-а чверть 17 ст.) уже показано населений пункт Санжарів Новий.
Значним поселенням Нові Санжари стали за Богдана Хмельницького. 1672 року Нові Санжари мали стратегічне значення як передовий військовий пост у битві загонів Запорізької Січі проти Білгородської орди. На місці, де зараз пожежна частина, була Санжарська фортеця, яка захищала поселення від набігів ворогів. Ще тут стояла Новосанжарська церква, з дзвіниці якої у 1801 році художник О. Кунавін малював Санжари.
У 1811 році Новосанжарська фортеця була зруйнована за вказівкою царської влади.
У зоні бойових дій опинилися Нові Санжари під час Північної війни. Навесні 1709 р. шведи захопили містечко і розмістили тут свій гарнізон.
1760 р. гетьман Лівобережної України К. Розумовський віддав Нові Санжари у спадкове і довічне володіння графу Р. Воронцову. У 1764 році Нові Санжари — сотенне містечко Новосанжарської сотні Полтавського полку віднесено до Новоросійської губернії, переведено в ранг повітового міста Новосенжаровського повіту (у 1776–1783 роках) з утворенням пікінерського полку. У 1796–1802 рр. входили до Малоросійської губернії, з 1802 р. —до Полтавської губернії.
З 1839 року в Нових Санжарах існувало сільське парафіяльне училище, створене замість заснованої ще раніше школи для навчання писарській справі селянських дітей. У 1890 році в цьому училищі навчалося 142 хлопчики та 38 дівчаток. На цей час у Нових Санжарах вже була церковнопарафіяльна школа, а з жовтня 1891 року – церковнопарафіяльна жіноча школа. На початку ХХ століття в містечку з населенням близько чотирьох тисяч чоловік була вже і вища міністерська школа, але всього навчалося лише 110 дітей.
У 1910-1911 навчальному році у містечку з 6949 чоловік населення була одна двокласна школа і одне початкове училище та 5 церковнопарафіяльних шкіл. До цих навчальних закладів були приписані і навколишні населені пункти.
У січні 1918 р. проголошено радянську владу.
З 7 березня 1923 р. Нові Санжари — центр Новосанжарського району.
З липня 1925 року Нові Санжари віднесено до категорії селищ міського типу. З лютого 1932 року до вересня 1937 р. Нові Санжари знаходилися у складі Харківської області.
На 1 березня 1923 року в районі (в сьогоднішніх його межах): 40 початкових, 2 семирічні школи (Нові Санжари, Нехвороща), жодної середньої школи.
На 1934 рік: 19 семирічних шкіл і одна середня (Нові Санжари).
1935 рік: три середніх школи (Мала Перещепина, Нехвороща, Нові Санжари).
1936 рік: п’ять середніх (крім названих – у Галущиній Греблі і ще одна в Нових Санжарах).
1937 рік: шість (додалась Соколовобалківська).
1938 рік: сім середніх шкіл (додалась Великокобелячківська).
На 1 вересня 1941 року: середніх шкіл – 7, семирічних – 18, початкових – 50.
Документи до 1943 року втрачені, а вже 12 жовтня 1943 року було видано наказ № 143 за підписом Народного комісара освіти УРСР т. Бухала С.М. «Про поновлення роботи шкіл в областях, звільнених від фашистських окупантів». За рік (звіт про роботу шкіл 1944-1945 роки) в районі поновили роботу 17 шкіл, в яких навчалися 3020 учнів. 2 жовтня 1944 року розпочала роботу Новосанжарська середня школа (271 учень). Вже через рік в районі налічувалось 26 початкових, 4 семирічні , три середні, 2 неповні середні школи.
Був у районі й технікум в селі Андріївка. Як сільськогосподарська школа першого розряду, він почав діяти 7 липня 1897 року на підставі рішення Кобеляцьких повітових зборів. До підготовчого класу тоді було прийнято 30, до першого – 11 чоловік. Першим керуючим школи був кандидат наук Андрій Рапп, котрий вищу освіту здобув у Москві, в Петровській академії (пізніше Всесоюзна сільськогосподарська академія). У 1930 році школу реорганізовано в зоотехнікум, який існував до 1974 року і підготував понад три тисячі зооспеціалістів. В даний час в приміщеннях технікуму знаходиться Андріївська допоміжна школа-інтернат обласного підпорядкування.
Цікаві відомості містяться в звіті про роботу шкіл за 1944-1945 роки. На 1945 рік в районі вже функціонували 58 шкіл , з них 3 середні, 17 семирічних, 38 початкових. Всього навчалося 7054 учні. В 41 школі дітям видавалися гарячі сніданки, було пошито одяг для 173 дітей, поремонтовано взуття 1728 учням.
Першим післявоєнним завідуючим РВНО був Йосип Балюк, в районі діяло 7 методкущів, які очолювали вчителі. Найкращим був Новосанжарський методкущ, який очолювала Краснокутська Галина Пилипівна. Після Балюка відділ освіти очолювали:
Пилипенко Іван Макарович (1944 -1945);
Кліпа Олександр Михайлович (1953 – 1958 );
Синицька Любов Йосипівна ( 1958 – 1965);
Ткаченко Іван Максимович (1965 – 1970);
Прокопенко Сергій Якович (1970 – 1978);
Кіча Валерій Григорович ( 1978 – 1980);
Десятун Олександр Федорович ( 1980 – 1989);
Таран Микола Григорович ( 1989 – 1998);
Левицький Володимир Іванович ( 1998 – 2001);
Романець Любов Тимофіївна (2001);
Романець Геннадій Олександрович (2001 – 2006);
Таран Микола Григорович ( 2007 – 2011);
Зінченко Юрій Миколайович (2011 – 2015).
На період 1965-1967 років в Новосанжарському районі діє 72 школи ( в тому числі 10 середніх, 20 восьмирічних, 42 початкові) та одна заочна середня школа. В школах навчається 8285 дітей, працюють 692 вчителі( двоє з них – заслужені вчителі школи УРСР, 86 – відмінники народної освіти). В середніх та і восьмирічних школах створено 82 навчальні кабінети, школи мають бібліотеки, книжковий фонд яких 138165 примірників.
На початку 1990-х років у районі функціонували 43 школи: першого-третього ступенів – 15, першого – другого – 11, першого – 17. В них навчалися 5477 учнів.
Координує роботу шкіл районний відділ освіти та методичний кабінет. В даний час відділ очолює Кульчинський Олександр Володимирович, районний методичний кабінет – Євсюкова Наталія Володимирівна.
На 2016 рік в районі діє 13 шкіл І-ІІ ступенів, 6 навчально-виховних комплексів, 7 шкіл І-ІІ ступеня та 2 школи І ступеня ( в них навчаються 3023 учні), 4 позашкільні заклади, дитячих садочків.
У загальноосвітніх навчальних закладах району 324 сучасних персональних комп’ютери, 33 ноутбуки, 12 інтерактивних комплексів, обладнано 31 навчальний комп’ютерний комплекс, облаштовано кабінет біології в Сухомаячківській школі та два кабінети математики в Новосанжарському НВК. Проводиться значна робота з підготовки матеріально-технічної бази закладів освіти, капітальних ремонтів та реконструкції навчальних закладів. Всього на галузь освіти за останні два роки освоєно майже 11 мільйонів гривень.
Кавалерами ордена Леніна були вчителі Наталія Іванівна Онищенко (смт. Нові Санжари) і Катерина Іванівна Вісич с. Вісичі).
Заслужені вчителі УРСР та України – Євдокія Гаврилівна Чорнобай, Ганна Федорівна Кулєшова, Валентина Андріївна Мороз (Нові Санжари), Катерина Іванівна Вісич (с.Вісичі).
Михайло Пилипович Лук’яненко (с.Нехвороща) – заслужений працівник освіти України.
Більше сорока років віддав справі навчання і виховання дітей Микола Андрійович Клименко. Рішенням районної ради у 2003 році Малоперещепинській школі, де він працював директором і вчителем, присвоєно його ім’я.
Дев’ятко Наталія Олександрівна, методист РМК
Літ.: ДАПО. – Фонд ф.р. – 6151. – Оп. 1. – Спр.2, Звіт за початкові, семирічні та середні школи Наркомосвіти УРСР за 1944-1945 н/р. Новосанжарського району Полтавської області; ДАПО. – Фонд ф.р. – 6151. – Оп. 1. – Спр. 17. Мережа шкіл на 1945-1946 навчальний рік; ДАПО. – Фонд ф.р. – 6151. – Оп. 1. – Спр. 12. Годовой отчет РОНО за работу школ за 1960 год; Історія міст і сіл УРСР. Полтавська область.К.,1967; Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 – 1945. Збірник документів і матеріалів. К.,1977; П.Жаботинський. Новосанжарщина. П.,2006.