Користувач:Сергій Одаренко/Свідки Слова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Свідки Слова» — незалежне літературне угруповання прозаїків, засноване 2014 року. Його учасники спільно організовують мистецькі акції, читання, квартирники, медіа-вистави. Працюють у напрямку урбаністичної прози. Офіційно об'єднання не зареєстроване. Має аполітичний і нерелігійний характер. У лютому 2016 року вийшла перша книга «свідків» — Антологія прози «12»[1].

Файл:Логотип і гасло літературного угруповання "Свідки Слова".jpg
Логотип і гасло літературного угруповання «Свідки Слова». Автор — Роман Батькович

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Наприкінці 2014 року випускники ЦЛО (центру літературної освіти) згуртувалися навколо спільного зацікавлення — прози. Влітку 2015-го до них приєдналися інші однодумці. Таким чином сформувався основний склад учасників, який сьогодні налічує 12 людей.

Серед версій назви були запропоновані: Проза Вітрів, Міністерство Прози, Київське ЛІТературне Об'єднання «Р», Проза нетто, Прозова ґавра, Гармидер, Цвик, КУБ (клуб упоротих белетристів). Однак зупинилися на Свідках Слова.

Цікаво, що в минулому схоже літугруповання вже існувало. Львівська група молодих письменників, яка творила між роками 1934—1939, називала себе «Дванадцятка». Львівське видавництво «Приватна колекція» у 2006 році навіть видало антологію урбаністичної прози з їхніми творами під ідентичною назвою — «12».

Але на цьому збіги не закінчуються. Як і в Свідки Слова, до «12» входили молоді письменники. Як і «свідки», вони відбували свої щосуботні зустрічі у кав'ярнях. Тільки перші у Києві, а вони в міжвоєнному Львові.

«…це було таке собі клубно-товариське об'єднання молодих поетів і письменників, редакторів і журналістів, для яких не було місця в інших тодішніх, — назвімо його сучасним терміном, — „естеблішментівських“ організаціях такого ж типу […] І хоч ви працювали професійно пером як журналіст чи редактор, хоч ваші вірші, оповідання, леґенди, новели рясніли по українських часописах, хоч ви вже й мали по одній-дві-три книжки, — нічого з цього! Естеблішмент був замкнений на такі клямки та колодки, що й не добивайся!…», — згадував групу «12» у ретроспекті її організатор, поет і журналіст Анатоль Курдидик[2].

Приблизно те ж спіткало і «свідків». Тому вони припинили спроби пробитися в так звану літературну боґему — замкнений клуб, і створили свою спілку, своє літугруповання. І настільки успішно, що сьогодні вилаштовується черга з тих, хто бажає набути їхнього членства. Однак поки що вони тримаємося кістяка — основного складу «дванадцятки». А новоприбулим, «вірним адептам прози 12», дають асоційоване членство.

«Члени групи намагалися висловити щось нове, питоме їхньому поколінню, відстоювали орієнтацію на західноєвропейські літератури, заперечували застарілі народництво і реалізм, плекали естетизм».

В своєму маніфесті (див. далі) «свідки» проголошують схожі орієнтири та принципи.

Маніфест[ред. | ред. код]

У передмові до антології «свідки» проголосили маніфест.

«Ми, СβίΔκυ Сλоβα, волею всемогутньої Прози, до якої звернені серця всіх спраглих, зримо й незримо присутні в літературному просторі. Ми сповіщаємо Словом про людські вади і чесноти, жагу і снагу, любов і ненависть, злочин і кару, хвіст і гриву, вгини і вигини, Крим і Рим, смертеіснування й життєсмерть, задля порятунку собі подіб них від згубної омани. Той, хто схоче нас пізнати з марної цікавості — ніколи нас не пізнає. Але тому, хто зажадає разом із нами лупати сю скалу, ми доведемо щирість своїх прагнень і розкриємо місце нашого перебування в цьому просторі, адже думки, поєднані зі справжньою волею, — твоєю, Читачу, — дозволять тобі пізнати нас, а нам — тебе. Нас називали Прозою Вітрів, Стусовою Хатою, Міністерством Прози, Київським ЛІТературним Об'єднанням „Р“, Прозою нетто і Прозовою ґаврою, Гармидером і Цвиком, навіть КУБом (клубом упоротих белетристів)… Але істинне ім'я наше — Свідки Слова.

In Prose We Trust»

Діяльність[ред. | ред. код]

«Свідки Слова» неодноразово організовували медіа-виступи (читання прозових творів під відеосупровід) на Київському міжнародному книжковому ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ», в театрі «Тетта» та музеї Шістдесятництва. Порізно брали участь в міжнародному фестивалі оповідання «Intermezzo» у Вінниці, Форумі видавців у Львові та літературній школі «Калавурня».

У лютому 2016 року «свідки» видали першу книгу — антологія прози «12» (видавництво «Український письменник», Київ, ISBN 978-966-579-479-0). 1 квітня 2016 року о 18:30 в книгарні «Є» в Києві по вулиці Спаська, 5 відбудеться презентація книги[3].

Свідки[ред. | ред. код]

  • Роман Батькович — постійний член наглядової ради «Свідків Слова» з 2014 року, письменник. Брав участь в фестивалі «Intermezzo», друкувався в «Українському слові», веде блог на сайті «Подробиці»[4].
  • Марія Косян — постійний модератор літературних читань у «Свідках слова», письменниця. Публікувалася в газетах «Літературна Україна», «Діалоги», альманахах «Сві-й-танок», «Сполучник». Авторка роману-антиутопії «Коли в місті N. дощить»[5][6], котрий побачив світ у грудні 2015 року. Одна з перекладачів антології сучасного білоруського оповідання «Як риба об лід», лавреатка премії «Літературне відкриття року»[7].
  • Володимир Старченко — член літературного об'єднання «Свідки Слова», один з фіналістів проекту «Це ж елементарно, сер». Публікувався в однойменній збірці (видавництво «Електрокнига»), а також альманахах «Повна темрява» від журналу «Світ фентезі», журналі «Дніпро» та літературно-мистецькому часописі «ТекстOver».
  • Сергій Демчук — лауреат конкурсу видавництва «Смолоскип» 2011-го (повість «Тіні на сходах») і 2012-го (цикл оповідань «День перемоги») років[8][9][10]. Друкувався в журналах «Дніпро»[11], «Нова проза», на сайті «Укр.літ». Автор книги «Тіні на сходах»[12][13]. Упорядник антології прози «12», журналіст.
  • Сергій Одаренко — тіньовий патріарх сучукрліту, самопроголошений міністр прози, в.в.о. магістра критики у «Свідках слова», мандрівник[14], журналіст, шухлядник.
  • Євген Спірін — 5 років працював в морзі, агенціях ритуальних послуг, лісопилках. У 2013 році став військово-політичним журналістом[15]. Намагається завершити книгу оповідань про часи роботи в морзі. Блогер на сайті «Подробиці»[16]. Неодружений.
  • Іванка Урда — письменниця, посіла III місце в конкурсі «Лицар Карпат» та стала дипломантом поетичного конкурсу «Віршована мелодія» Молодіжного мистецького фестивалю імені Івана Коваленка. Засновниця та координатор літературного проекту «Львівські прозові читання!». Належить до літугрупування «Свідки слова» (м. Київ). Друкувалась в альманасі «Salve» (Львів, 2015).
  • Маргарита Варзар — «майже» магістр психології (очікується в 2016 році) КНУ імені Тараса Шевченка, спеціальність «соціальна психологія». Новий боєць на літературній арені, але старий писака «в стіл». Промишляє переважно фантастикою, полюбляє вдаватись у науку та міфологію (інколи в обидві одразу). Надає перевагу формі дооооовгого роману та короткого оповідання, а також легенд. Грішить іронією й густо приправляє все психологією.
  • Микита Григоров — народився в Донецьку, в сім'ї художника-сюрреаліста. Студент Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Автор книг «Чорно-білий контракт» і «Ескізи до життя самородка». Призер та переможець всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів. Твори публікувалися в журналах «Донбас», «Відображення», «Транзит», «Микролит» та ін. Член Національної спілки письменників України.
  • Сергій Пивоваров — народився в с. Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області. Навчався в українському ліцеї в Луганську, згодом вступив на факультет української філології ЛНУ ім. Тараса Шевченка, який успішно закінчив. Працював у Луганському обласному краєзнавчому музеї у відділі етнографії. Нині — журналіст Громадського ТБ.
  • Віталій Третяк — народився 1991 року на Черкащині, мешкає в Києві. Письменник, фотограф, юрист, мандрівник. Призер конкурсу прози літературного з'їзду «Калавурня» 2015 року. Закінчив Національний університет Державної податкової служби України.

Посилання[ред. | ред. код]

= Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ [[[Антологія прози «12»?venotify=created]] Антологія прози "12"]. Процитовано 25 березня 2016. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  2. ↑ [[[Курдидик Анатоль Петрович]] Анатоль Курдидик]. Вікіпедія (укр.). Процитовано 25 березня 2016. {{cite news}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  3. ↑ Літугруповання «Свідки слова» презентує антологію. Книгарня "Є". 21 березня 2016. Процитовано 25 березня 2016.
  4. ↑ Роман Батькович - профиль. podrobnosti.ua. Процитовано 25 березня 2016. {{cite web}}: Текст «podrobnosti.ua» проігноровано (довідка)
  5. ↑ Дебютний роман Марії Косян "Коли у місті N. дощить", як ода ідеалізму. ТЕКСТИ. Процитовано 25 березня 2016.
  6. ↑ Коли в місті N. дощить. Goodreads. Процитовано 25 березня 2016.
  7. ↑ Вечірній Київ :: В столиці вручили премію "Літературне відкриття року". vechirniykiev.com.ua (uk-UK) . Процитовано 25 березня 2016.
  8. ↑ [[[Список лауреатів літературного конкурсу видавництва «Смолоскип»]] Список лауреатів літературного конкурсу видавництва «Смолоскип»]. Вікіпедія (укр.). Процитовано 25 березня 2016. {{cite news}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  9. ↑ Визначено переможців літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» за 2012 рік. bukvoid.com.ua. Процитовано 25 березня 2016.
  10. ↑ Administrator. Літературна Україна. litukraina.kiev.ua. Процитовано 25 березня 2016.
  11. ↑ graphicbox, thomas villain + anybodesign +. Журнал Дніпро | читацький літературно-художній журнал Дніпро. www.dnipro-ukr.com.ua. Процитовано 25 березня 2016.
  12. ↑ Ловець у житті або «Лагідна тарантинівщина». bukvoid.com.ua. Процитовано 25 березня 2016.
  13. ↑ Не бійся жити. bukvoid.com.ua. Процитовано 25 березня 2016.
  14. ↑ Сергій Одаренко. ​7 запитань мандрівникові. Блог Лідії Ретер. md-eksperiment.org. Процитовано 25 березня 2016.
  15. ↑ «Місто сепаратиста»: Майдан в Старобільску чи боротьба за владу. www.hromadske.tv. Процитовано 25 березня 2016.
  16. ↑ Евгений Спирин: биография, фото, новости, публикации. Обозреватель. Процитовано 25 березня 2016.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Сергій_Одаренко/Свідки_Слова&oldid=19720196