Користувач:KHMELNYTSKYIA/12

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Силует 1780-тих років

Парасковія Андріївна Закревська, в шлюбі Потьомкіна (нар. 2 вересня 1765[1] — пом. 1816) — донька малоросійського дворянина Андрія Осиповича Закревського, гетьманського племінника, й княжни Марії Іванівни Одоєвської.

Дівчина вирізнялась своєю красою, люб'язністю, розумом та граціозністю. Не пізніше серпня 1785 р. вона вийшла заміж за генерал-поручика графа Павла Сергійовича Потьомкіна й одержала у день заручин фрейлінський знак[2][3]. Невдовзі муж вирушив намісником на Кавказ, а в 1787 році долучився до армії під Очаковом, якою командував троюрідний брат Григорій Потьомкін[4]; сюди ж потайки приїздила і Парасковія. Зустріч оної зі світлійшим князем відбулась весною 1789, коли при його головній квартирі в Яссах, разом з військовим штабом, утворився інший, жіночий, де Закревська посіла чільне місце. Між ними спалахнув роман, що став, за оцінкою Ольги Єлисеєвої, останнім, щирим коханням катерининського вельможі, «воно крилось за родинними почуттями, не виставлялось напоказ і дуже береглось від пересудів»[5].

Листи князя до Парасковії написані на рожевих й блакитних листочках поштового паперу з золотим обрізом. Все почалось з невинних релігійних настанов:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЦГИА СПб. Ф. 19. — Оп. 111. — Д. 58. — С. 5. Метрические книги собора Св. Исаакия Далматского.
  2. Чтенія въ Императорскомъ обществѣ исторіи и древностей россійскихъ при Московскомъ университетѣ. Книга третья. — Москва : Университетская типографія, 1905. — С. 33.
  3. Каратыгин, 1883, с. 353.
  4. Каратыгин, 1883, с. 356.
  5. Елисеева, 2005, с. 513.

Джерела[ред. | ред. код]