Користувач:Redactorus/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва за Ханой
Частина Першої індокитайської війни
Дата: 19 грудня 1946 - 18 лютого 1947
Місце: Ханой, Французький Індокитай
Результат: Французька перемога
Сторони
Франція В'єтнам

Битва за Ханой - перша битва Першої індокитайської війни, проходила з 19 грудня 1946 р. по 18 лютого 1947 р. Сили В'єтміню намагалися вибити французькі сили з міста Ханой. Битва завершилася перемогою французької армії, війська В'єтміню були вимушені відступити.

Передумови[ред. | ред. код]

Впродовж 1946 року Франція та Демократична Республіка В'єтнам вели переговори щодо вирішення ситуації що склалася у Французькому Індокитаї. В'єтнамський лідер Хо Ші Мін прагнув незалежності своєї країни, в той час як Франція намагалася втримати свої колонії або під прямим контролем, або як частину Французького Союзу. Однак одночасно з переговорами відбуваються збройні сутички між військами обох країн, серед яких однією з головних став Хайфонгський Інцидент. Переговори зайшли в глухий кут і керівництво В'єтміню перейшло до повноцінної війни, початком якої стала битва за Ханой.

Хід битви[ред. | ред. код]

Бійці В'єтміню під прикриттям потрапили в Ханой. З собою окрім зброї вони мали вибухові пристрої, які вдалося сховати від французьких солдат які охороняли місто. Ввечері 19 грудня 1946 р. о 20:03 вибухові пристрої спрацювали, пошкодивши електростанцію через що місто опинилося у темряві. Французькі сили по всьому місту одразу опинилися під ворожим вогнем[1]. Однак згодом французи оговталися і перейшли у контрнаступ за підтримки артилерії. В'єтмінь втратив ініціативу і тепер захищався, а не атакував. Армія Франції перемогла і в'єтнамські партизани були змушені відступити до гір на північ від Ханою[2]. Цей маневр дозволив їм уберегтися від повного знищення. Після зачистки Ханою від противників французькі війська вимагали від них негайної капітуляції але керівнцитво В'єтміню відмовилося. США запропонували провести референдум за незалежність але як французи так і в'єтнамці відмовились від пропозиції[3].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Bradley, Mark Philip (2009-05-15). Vietnam at war. Oxford University Press. p. 47. ISBN 978-0-19-280349-8.
  2. Vo, Nghia M. (2006). The Vietnamese boat people, 1954 and 1975-1992. McFarland. с. 13. ISBN 978-0-7864-2345-3.
  3. Schulzinger, Robert D. (1 грудня 1998). A time for war: the United States and Vietnam, 1941-1975. Oxford University Press US. с. 28—31. ISBN 978-0-19-512501-6.