Користувач:Volovetskyi/Чернетка
Ініціативна група Львівського псевдособору[ред. | ред. код]
Після смерті митрополита Андрея Шептицького та арешту єпископів на чолі із Йосипом Сліпим, Радянська влада почала відкрито діяти проти Церкви на Галичині. Метою було ліквідувати УГКЦ шляхом «возз’єднання» із РПЦ. Для того, щоб процес пішов скоріше, була створена Ініціативна група: «28 травня 1945 р. у Львові створили Ініціативну групу по возз’єднанню Греко-католицької церкви з православною»[1] .
На посаду голови групи було обрано о. д-р. Гавриїла Костельника, якого органи НКДБ у квітні 1945 року призначили адміністратором Львівської архиєпархії[2] .
Також туди увійшли вікарій Перемиської єпархії о. Михайло Мельник і парох села Копичинець, Станіславівської єпархії о. Антін (Антоній) Пельвецький[3] . Згодом ініціативна група попросила дозволу офіційно провадити свою діяльність:
Наша Церква опинилася в стані безвластя та дезорієнтації […] Тому ми, підписані, чільні представники з наших трьох єпархій, рішилися вивести нашу Церкву зі стану анархії в стан консолідації для перетворення її на православну Церкву[…] А саме, ми постановили очолювати Ініціятивну групу греко-католицької Церкви по возз’єднанню з православною Церквою […] Отже, просимо затвердити нашу Ініціятивну групу і признати її право вести намічене діло[2].
Згодом учасники Ініціативної групи почали «закликали українське католицьке духовенство за прикладом політичного з’єднання України з Росією переходити до з’єднання з РПЦ»[4].
Через деякий час Ініціативна група отримує дозвіл керувати Церквою в Галичині як єдиний Церковний орган: «18 червня 1945 року, за вказівкою уряду, діяльність Центральної ініціативної групи була санкціонована уповноваженим ради у справах Руської православної Церкви при РНК УРСР Павлом Ходченком»[4].
А на початку 1946 року Костельник звернувся з проханням до місцевої влади, щоб дозволити провести собор з 8 по 10 березня того ж року у соборі святого Юра [5]. 12 лютого того самого року патріарх Алексій надіслав Костельнику телеграму в якій дав благословення на проведення собору у Львові , а згодом 18 лютого відбулася зустріч Ініціативної групи у Львові[1], на якій було затверджено списки учасників «собору»[6].
- ↑ а б Історія Львова. с. 273.
- ↑ а б Боцюрків, Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (1939-1950). с. 110.
- ↑ Сергійчук, М. (2006). Ліквідація УГКЦ (1939-1946). Документи радянських органів державної безпеки. Том 1. Київ. с. 754.
- ↑ а б Панас, К. Історія Української Церкви. с. 104.
- ↑ Історія релігії в Україні: Католицизм. Т. 4. Київ: "Світ знань". 2001. с. 461.
- ↑ Боцюрків, Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (1939-1950). с. 136.