Користувач:Zelenyuk/Чернетка

Йоганн Езау

Езау Йоганн (Езау Іван Якович) (нім. Esau; 12 липня 1859, німецька колонія Гальбштадт (Молочанськ, Токмакський район, Запорізька область) — 14 вересня 1940, США) - міський голова Катеринослава (сучасне місто Дніпро)1905-1909, 1918 р, інженер, батько видатної вченої - біолога Катерини Езау.

Йоганн Езау народився 12 июля 1859 года в німецькій колонії Гальбштадт (з 1915 року— Молочанськ, Токмакського району Запорізької області) в бідній родині німців-менонітів. В родині було ще двоє синів — Якоб і Корнеліус. А от грошей, необхідних для отримання дітьми освіти, в родині не було. Тому коли колонія німців-менонітів вирішила направити декілької дітей на навчання в Катеринослав, щоб продемонстувати свою прихильність російському уряду, і ніхто з заможніших колоністів їхати не зголосився, не бажаючи, щоб діти зросійщувалися, батько Йоганна скористався цією нагодою. Для того, щоб надати Йоганну і Якобу освіту, родина в серпні 1869 року переїздить до Катеринославу. Так Йоган і Якоб потрапляють на навчання до класичної чоловічої гімназії.

В 1879 році Йоганн Езау з братом закінчили гімназію. Йоганн Езау продовжує навчання учебу в Технічному інституті міста Рига, який закінчує у 1884 году, отримавши звання інженера-технолога. Якоб Езау навчається на медичному факультеті Київського університету.

У 1894 році Йоган Езау відкрив у місті Катеринославі фабрику з виробництва сільськогосподарського знаряддя - завод Езау. Будучи в 1905 році обраний міським головою, він за чотири роки перебування на цій посаді чимало зробив для Катеринослава. Завдяки роботі Йогана Езау як міського голови, місту вперше вдалося одержати в 1904 році дозвіл на облігаційну позику в 2 млн. 500 тис. рублів на міські потреби: улаштування нового водопроводу (1908), будівництва другого міського трамвая (1906), бойні, крамниць, будинків для навчальних закладів. При ньому були прокладені лінії другого трамвайного маршруту: вокзал - Брянський завод, будувалися крамниці, будинки для навчальних закладів.

Відмінний організатор робіт та інженер, він у 1912 році одержав запрошення очолити міську думу в м. Баку. І. Я. Езау був останнім міським головою в 1918 році, коли приймалося рішення про відкриття університету. Із серпня 1918 року під час діяльності Українського уряду міська дума була відновлена в колишньому складі і міським головою став, як уже відзначалося, І. Я. Езау. У грудні 1912 року місцева газета повідомила про прибуття в Катеринослав депутації з трьох осіб для запрошення колишнього міського голови І. Я. Езау на посаду міського голови в Баку. Іван Якович виїхав разом із членами згаданої депутації в Баку для переговорів на місці. Але незабаром повернувся. Жалування в 24 тис. руб.. що складало 6 річних окладів катеринославського голови, не втримало його в Баку.

25 січня 1913 року в бесіді з кореспондентом на питання, чому він відмовився від посади Бакинського міського голови з утриманням у 24 тис. руб.. І. Я. Езау відповів:

“Оклад, дійсно, значний, але умови, в яких довелося б працювати, неприйнятні: в міській раді, що складається на 40% з татар, 30% армян і 10% росіян - панує відвертий національний антагонізм. Особливо між армянами та татарами. Навіть перед тим, як виняйняти квартиру міському голові треба все звважити: виняйняти у татарина - образиться армянін, виняйняти у армяніна - татарин буде в претензії. Відвідаєш з візитом татарина - відразу треба їхати з візитом до армяніна - для компенсації. В Баку маса міських начинаний, підприємств і діловій людині є де розвернутися, попрацювати. Але заборгованість міста - неймовірна, і губернське присутствіє марно намагається примусити місто дотримуватися кошторису та оформити баланс. За для того, щоб виконати останнє і привести до ладу финансовий відділ, необхідно спочатку врегулювати земельне питання, а це означає озброїти проти себе всю міську раду, тому що гласні захопили у власні руки міську землю. - И ви категорично відмовилися? - Так, спочатку погодився, але потім побачив, що боротьба буде не під силу, і після немалих вагань навідріз відмовився.”

Навесні 1918 p., за часів Української Держави гетьмана Павла Скоропадського він знову обіймає посаду міського голови. У цей складний час він багато працює і робить усе можливе для міста. Коли Гетьманат зазнає поразки, Йоганн Езау емігрує до Німеччини, а потім у США.

Йоганн Езау народився 12 июля 1859 года в німецькій колонії Гальбштадт (з 1915 року— Молочанськ, Токмакського району Запорізької області) в бідній родині німців-менонітів. В родині було ще двоє синів — Якоб і Корнеліус. А от грошей, необхідних для отримання дітьми освіти, в родині не було. Тому коли колонія німців-менонітів вирішила направити декілької дітей на навчання в Катеринослав, щоб продемонстувати свою прихильність російському уряду, і ніхто з заможніших колоністів їхати не зголосився, не бажаючи, щоб діти зросійщувалися, батько Йоганна скористався цією нагодою. Для того, щоб надати Йоганну і Якобу освіту, родина в серпні 1869 року переїздить до Катеринославу. Так Йоган і Якоб потрапляють на навчання до класичної чоловічої гімназії .

В 1879 році Йоганн Езау з братом закінчили гімназію. Йоганн Езау продовжує навчання учебу в Технічному інституті міста Рига, який закінчує у 1884 году, отримавши звання інженера-технолога. Якоб Езау навчається на медичному факультеті Київського університету.

У 1894 році Йоган Езау відкрив у місті Катеринославі фабрику з виробництва сільськогосподарського знаряддя - завод Езау. Будучи в 1905 році обраний міським головою, він за чотири роки перебування на цій посаді чимало зробив для Катеринослава. Завдяки роботі Йогана Езау як міського голови, місту вперше вдалося одержати в 1904 році дозвіл на облігаційну позику в 2 млн. 500 тис. рублів на міські потреби: улаштування нового водопроводу (1908), будівництва другого міського трамвая (1906), бойні, крамниць, будинків для навчальних закладів. При ньому були прокладені лінії другого трамвайного маршруту: вокзал - Брянський завод, будувалися крамниці, будинки для навчальних закладів.

Відмінний організатор робіт та інженер, він у 1912 році одержав запрошення очолити міську думу в м. Баку. І. Я. Езау був останнім міським головою в 1918 році, коли приймалося рішення про відкриття університету. Із серпня 1918 року під час діяльності Українського уряду міська дума була відновлена в колишньому складі і міським головою став, як уже відзначалося, І. Я. Езау. У грудні 1912 року місцева газета повідомила про прибуття в Катеринослав депутації з трьох осіб для запрошення колишнього міського голови І. Я. Езау на посаду міського голови в Баку. Іван Якович виїхав разом із членами згаданої депутації в Баку для переговорів на місці. Але незабаром повернувся. Жалування в 24 тис. руб.. що складало 6 річних окладів катеринославського голови, не втримало його в Баку.

25 січня 1913 року в бесіді з кореспондентом на питання, чому він відмовився від посади Бакинського міського голови з утриманням у 24 тис. руб.. І. Я. Езау відповів:

“Оклад, дійсно, значний, але умови, в яких довелося б працювати, неприйнятні: в міській раді, що складається на 40% з татар, 30% армян і 10% росіян - панує відвертий національний антагонізм. Особливо між армянами та татарами. Навіть перед тим, як виняйняти квартиру міському голові треба все звважити: виняйняти у татарина - образиться армянін, виняйняти у армяніна - татарин буде в претензії. Відвідаєш з візитом татарина - відразу треба їхати з візитом до армяніна - для компенсації. В Баку маса міських начинаний, підприємств і діловій людині є де розвернутися, попрацювати. Але заборгованість міста - неймовірна, і губернське присутствіє марно намагається примусити місто дотримуватися кошторису та оформити баланс. За для того, щоб виконати останнє і привести до ладу финансовий відділ, необхідно спочатку врегулювати земельне питання, а це означає озброїти проти себе всю міську раду, тому що гласні захопили у власні руки міську землю. - І ви категорично відмовилися? - Так, спочатку погодився, але потім побачив, що боротьба буде не під силу, і після чималих вагань категорично відмовився.”

Навесні 1918 p., за часів Української Держави гетьмана Павла Скоропадського він знову обіймає посаду міського голови. У цей складний час він багато працює і робить усе можливе для міста. Коли Гетьманат зазнає поразки, Йоганн Езау емігрує до Німеччини, а потім у США.