Костел Серця Ісуса (Красилів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел Серця Ісуса

Країна Україна
РозташуванняКрасилів
Конфесіякатолицтво
Архітектурний стилькласицизм
Сайтserceisusa.net.ua/index.php/parafiya/istoriya

Костел Серця Ісуса — одна з головних архітектурних пам'яток громади. Розташований у центрі міста Красилів. Костел є осередком духовного життя, в якому відбуваються важливі для міста суспільні справи — благодійність, допомога потребуючим, духовна опіка.

Історія костелу

[ред. | ред. код]

За інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії 1920, 1921, 1923 і 1925 років, костел у Красилові постав ще 1767 році як філіальна каплиця, споруджена коштом місцевого власника Франциска Сапєги, яка у другому десятиріччі наступного століття була перебудована на сучасний костел завдяки його сину, Миколі Сапєзі. Завершив спорудження храму у Красилові, його оздоблення та оснащення черговий власник містечка Костянтин Чорба, зять Миколи Сапєги.[1]

У 1820 році при костелі служив ксьондз Стефан Волошинський.

1860 р. — костел консекрований єпископом Луцько-Житомирський Каспером Боровським.

У 1876 році Красилів як філію обслуговував кульчинський вікарій о. Томаш Лещинський, якого наступного року замінив о. Фортунат Загурський.[1]

В кінці ХІХ на початку ХХ ст. тодішній власник Красилова Емерик Маньковський запросив відомого польського архітектора Стефана Шиллера для розбудови палацу і здійснення реставрації костелу. За свідченнями старожилів — палац пані Маньковської, де нині розташовано професійний ліцей, було з'єднано з костелом підземним ходом, який було побудовано для безпечного відвідування храму. Однак у 60-х роках минулого століття він був частково зруйнований, тому його входи замурували.[2]

У 1905—1910 рр. святинею опікувався вікарій о. Антоній Линевич.

У 1917 році у Красилові постала самостійна парафія св. Анни, що мала близько трьох тисяч вірян та дерев'яну філіальну каплицю у Яворівцях. З 1920 року парафія обслуговувалась отцем Казимиром Мазуром. 15 серпня 1921 року його розстріляли більшовики перед святинею (був похований на костельній території). У 1923—1925 рр. згадується наступний красилівський отець — Адольф Петкевич.[1]

Костел функціонував до 1933 р. У 1934 році храм закрили і перетворили його на склад паливно-мастильних матеріалів.

Під час Другої світової війни костел на півтора року відновив свою роботу, але у 1947 р. його знову закрили.

У 1961 р. будівлю костелу передали районному відділу освіти, який здійснив її перебудову і розмістив Будинок піонерів.

1989 р. — парафіяни почали клопотати про відновлення костелу, богослужіння відбувались у приватних будинках та на сходах колишнього храму отцем Віктором Ткачем.

1990 р. — костел повернули католицькій громаді, настоятелем костелу став Станіслав Варденга.

У червні 1992 р. після закінчення Краківської духовної семінарії настоятелем костелу призначили о. Януша Гурал. Також в цей час служив о. Хілярій Марцін Вільк.

У 1995 році костел відвідали представники Папи Римського, які подарували фігуру Матері Божої Фатімської.

У 1996 р. настоятелем храму став Петро Куркевич, якого у 2006 р. змінив отець Збігнєв Савчук. З 2006—2011 рр. — Павло Токаж, 2011—2017 рр. — Славомир Плонський. У 2017 р. настоятелем призначений Мацей Стибурський.[3]

У 2003 році до храму принесли літургійну чашу яка десятиліттями зберігалася на горищі приватного будинку. Священник Збігнєв Савчук відвіз її до Кракова, де чашу реставрували і позолотили. На чаші зберігся оригінальний напис «Pamiątka Prymicji ks.Ludwikowi od proboszcza Walerego z Czerniejowiec. 2.11.1914 r.»[4] Це означає, що чашу подарували священнику в день його першої служби. Також на підставці є підпис фірми-виробника «Norblinski Warszawa Galf 1625». Чаша пережила більшовицький переворот, комуністичний терор, Другу світову війну та атеїстичні переслідування.[5]

За роки відродження костелу побудували реколекційний будинок, реконструйовано споруду, де в минулому знаходилась пожежна охорона, проведено благоустрій прилеглої території.

З 2010 року при костелі діє місіонерська школа. При храмі є бібліотека духовної літератури.

У 2019 році перед костелом встановили скульптуру Матері Божої.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Костел побудований у класичному стилі. Його архітектура виразна і гармонійна. Головний фасад симетричний, вирішений у вигляді приставного портика тосканського ордеру. Чотири колони несуть широкий антаблемент з тригліфами на фризі і трикутний фронтон, в тимпані якого розташована рельєфна композиція у вигляді хреста, вписаного в коло. Центральна частина фасаду акцентована вхідним порталом з трикутним сандриком і прямокутним вікном над ним. В бічних частинах розміщені едикули, вище яких — лучкові сандрики. Продовжуючи лінію стіни, вище фронтону виступає ступінчастий аттик, центральна частина якого увінчана сигнатуркою з хрестом, а на бічних встановлені вази у формі літургійних келихів.[6]

У період радянської влади костел зазнав змін: зник руст першого поверху, дах змінив форму, до головного входу прибудували сходи. Зараз з обох боків від центрального входу встановлено дві кам'яні статуї. На костелі з'явився металевий хрест і дві невеликі скульптури, а у бокових стінах — вікна, прикрашені кольоровими мозаїками. В середині храму розміщено дерев'яний іконостас.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Святині, КРАСИЛІВ, Серця Ісуса / Анни | Костели і каплиці України. rkc.in.ua. Процитовано 30 травня 2024.
  2. Косюк, Галина (15 травня 2015). Історія парафії Пресвятого Серця Ісуса в Красилові. Парафія Пресвятого Серця Ісуса в м. Красилові (укр.). Процитовано 30 травня 2024.
  3. Косюк, Г. Ф.; Лавринчук, В. (2020). Красилівщина католицька (костели, каплиці, особи, цвинтарі) (укр.) . Хмельницький: ФОП Цюпак А. А. с. 7—30. ISBN 978-617-513-644-7.
  4. Украіна: у святыню вярнулася літургічная чаша, якая знікла амаль 100 гадоў таму | Каталіцкі Веснік. catholicnews.by (ru-RU) . Процитовано 30 травня 2024.
  5. Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 6 січня 2017. Процитовано 31 травня 2024.
  6. Л. Й. Рудюк. Історична довідка на Костьол Серця Ісуса, 1820-1830 рр., у м. Красилів. НІАЗ Кам`янець (рос.). Процитовано 30 травня 2024.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. Косюк Г. Ф. Красилівщина католицька (костели, каплиці, особи, цвинтарі) / Г. Ф. Косюк, В. Лавринчук. - Хмельницький : Цюпак А. А., 2020. - 72 с. : фото.
  2. Косюк Г. Два ювілеї святині : [про Красилів. костел «Серце Ісуса» до 225 р. з часу освячення та 30 р. відновлення] / Г. Косюк // Красилівський вісник. - 2020. - 21 лют. - С. 8.
  3. Пілецька Ю. Красилівський костел «Серце Ісуса» / Ю. Пілецька // Красилівський вісник. - 2017. - 13 квіт.