Костянтин Діоген (співімператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Діоген
Народився невідомо
Помер 1073
біля Антіохії
·загибель у битві
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Національність грек
Діяльність полководець
Посада Візантійський імператор
Конфесія православ'я
Рід Діогени
Батько Роман IV
Мати Алусіан Болгарська
Родичі John Komnenos[d], Анна Далассена, Мануїл Комнін, Ісаак Комнін, Олексій I Комнін, Eudokia Komnene[d], Maria Komnene[d], Михайло VII, Андронік Дука, Костянтин Дука, Anna Doukaina[d], Теодора Анна Дука Сельво, Zoe Doukaina[d] і Урош I (великий жупан)
Брати, сестри  • Никифор Діоген і Лев Діоген
У шлюбі з Theodora Komnene[d]
Діти 1 донька

Костянтин Діоген (грец. Κωνσταντίνος Διογένης, д/н — 1073) — політичний та військовий діяч Візантійської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі знатного роду Діогенів. Старший син імператора Романа IV. Його матір'ю була Алусіан, донька Івана Владислава, царя Болгарії. Мешкав разом з батьком, який був дукою Сірмія. Його батько уклав союз з Іоанном Комніном, дружина якого Ана Далассена шукала союзників проти династії Дук.

Зі сходженням батька на трон у 1067 році Костянтин став найближчим помічником в усіх справах. Ймовірно отримав титул себаста, але це не доведено. У 1068—1071 роках під орудою батька брав участь у походах проти сельджуків. 1070 або 1071 року стає співімператором. Був учасником битві при Манцикерті 1071 року, де разом з Романом IV потрапив у полон.

Після звільнення 1072 року допомагав батькові у спробі повернутися на імператорський трон, але марно. Втім, продовжив боротьбу проти імператора Михайла VII. Костянтин оженився на доньці Комніна і Далассени, які залишалися в опозиції до Дук. Загинув Костянтин Діоген наприкінці 1073 року при спробі захопити Антіохію.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Феодора, донька Іоанна Комніна.

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Златарски, Васил. История на българската държава през средните векове. Т. II. България под византийско владичество (1018—1187). София, Наука и изкуство, 1972. с. 127
  • Skoulatos, Basile (1980). Les personnages byzantins de l'Alexiade: Analyse prosopographique et synthèse [The Byzantine Personalities of the Alexiad: Prosopographical Analysis and Synthesis]. Louvain-la-Neuve: Nauwelaerts.
  • Cheynet, Jean-Claude (1996). Pouvoir et Contestations à Byzance (963—1210). Paris, France: Publications de la Sorbonne. ISBN 978-2-85944-168-5.