Кітнер Ієронім Севастянович
| Кітнер Ієронім Севастянович | |
|---|---|
| Народження | 17 червня 1839 |
| Смерть | 20 квітня 1929 (89 років) |
| Країна |  Росія |
| Навчання | Петербурзьке будівельне училищеd (1859) і Інститут цивільних інженерівd (1859)  |
| Діяльність | архітектор |
| Найважливіші споруди | Інститут цивільних інженерів (Петербург), Інженерне училище (Москва), Київський політехнічний інститут |
| Заклад | Петербурзький державний університет шляхів сполучення, Інститут цивільних інженерівd і Інститут інженерів шляхів сполучення |
| Батько | Sebastian Küttnerd |
| Мати | Beate Eleonore Küttnerd |
| Діти | ·Maximilian Küttnerd і Oskar Küttnerd |
 Кітнер Ієронім Севастянович у Вікісховищі | |
Кітнер Ієронім Севастянович (нар. 17 червня 1839, Санкт-Петербург— пом. 20 квітня 1929, Лейпциг) — російський архітектор.
Народився у Санкт-Петербурзі. У 1853—1859 pp. навчався в Петербурзькому будівельному училищі.
Упродовж 1863—1867 pp. удосконалював майстерність за кордоном. 1867 року отримав звання академіка архітектури.
Викладав у Будівельному училищі й Інституті інженерів шляхів сполучення.
З березня 1888 року був членом Технічно-будівельного комітету[1].
Багато будував у Петербурзі та Москві. На початку ХХ ст. виконав кілька проєктів для Києва, найвідоміший з них — комплекс Київського політехнічного інституту.
1911 р. став почесним членом Академії мистецтв.
У 1909—1917 pp. очолював Петербурзьке товариство архітекторів.
1918 року емігрував до Німеччини.
Вживав стильові форми неоренесансу, необароко, «цегляного стилю».
- Сільськогосподарський музей в Соляному містечку,
- Критий ринок на Сінній площі,
- Інститут цивільних інженерів,
- Міський будинок,
- корпуси Олександрівської лікарні, численні житлові будинки (усе — Петербург).
- Інженерне училище,
- Верхні торгові ряди (усе — Москва).
- Проєкт каплиці на станції Лозова в пам'ять про аварію потяга з царською сім'єю (1890 p., будував архітектор Ф. Гаґен; не збереглася).
- Проєкт фасаду будинку Павлова (палац Павлової) в Катеринославі (1890, архітектор Ф. Гаґен; у 1911 споруду було перебудовано під Комерційні збори, нині — вулиця В. Вернадського, 23[2]).
- Переміг у конкурсі проєктів комплексу Київського політехнічного інституту (реалізований в 1899—1902 pp. під керівництвом О. Кобелєва).
- Олексіївський притулок для дітей військових на вул. Ю. Іллєнка, 81/2, у Києві (1901—1902 pp., споруджено під наглядом С. Бека).
- ↑ Г. В. Барановский. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842—1892. (Вып. 1). — СПб.: Типо-литогр. К. Л. Пентковского, 1893
- ↑ Максим КАВУН. Его здания были украшением города
