К12

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
К12

35°19′17″ пн. ш. 76°59′07″ сх. д. / 35.32138888888899686° пн. ш. 76.985277777777994856° сх. д. / 35.32138888888899686; 76.985277777777994856Координати: 35°19′17″ пн. ш. 76°59′07″ сх. д. / 35.32138888888899686° пн. ш. 76.985277777777994856° сх. д. / 35.32138888888899686; 76.985277777777994856 і 35°19′16″ пн. ш. 76°59′07″ сх. д. / 35.32133333000000164° пн. ш. 76.985361109999999485° сх. д. / 35.32133333000000164; 76.985361109999999485Координати: 35°19′16″ пн. ш. 76°59′07″ сх. д. / 35.32133333000000164° пн. ш. 76.985361109999999485° сх. д. / 35.32133333000000164; 76.985361109999999485{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Країна Пакистан Пакистан, Індія Індія
Система Каракорум
Тип гора
Висота 7428 м
Висота відносна 1978 м
Перше сходження 1974 р., Шиніці Такагі, Цутомо Іто (Японія)
Ідентифікатори і посилання
Peakbagger.com 18672
К12 is located in Пакистан
К12
К12
К12 (Пакистан)

K12 (7428 м) — друга за величиною вершина хребта Салторо, Каракорум, в індійському районі Сіачен поблизу Лінії контролю з Пакистаном.
Це 61-ша за висотою вершина в світі. Назву вершині дано в XIX столітті при первинному дослідженні району. K12 розташована на північний захід від льодовика Сіачен, льодовик K12 починається на північно-східному схилі і живить Сіачен. На західних схилах починається система льодовика Білафонд, що живить річку Данза, а далі Інд. Через неврегульованість політичної ситуації та воєнного протистояння обох сторін, активність альпіністів невисока.
Перша спроба сходження на K12 була здійснена в 1960 р. незабаром після розвідки місцевості Еріком Шиптоном в 1957 р. Після невдалої спроби японців в 1971 р., Шініці Такагі та Цутомо Іто з іншої японської експедиції піднялися на вершину. Вони зірвалися на спуску і їх тіла досі не знайдені. Ще одна японська екпедіція добилася успіху в 1975 р. У 1984 р. індійські збройні сили блокували район вершини для виключення претензій Пакистану до немаркованої частини Лінії контролю. Дані про наступні спроби сходжень у Гімалайському журналі відсутні[1].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Wala Jerzy. Orographical Sketch Map of the Karakoram. — Swiss Foundation for Alpine Research, 1990.
  • Neate Jill. High Asia: an illustrated history of the 7,000 metre peaks. — The Mountaineers, 1989.