Лапицький Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лапицький Сергій Володимирович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 6 грудня 1959(1959-12-06) (64 роки)
Куйбишев
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Заслужений діяч науки і техніки України

Сергі́й Володи́мирович Лапи́цький (* 1959) — полковник Збройних сил України, фахівець в царині теорії озброєння, доктор технічних наук (2002), професор (2005), заслужений діяч науки і техніки України (2006).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1959 року в місті Куйбишев (нині Самара).

1981 року закінчив Оренбурзьке вище зенітне ракетне командне училище, 1990-го — Військову академію протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М..

У 1990–93 роках — викладач кафедри зенітного ракетного та артилерійського оброєння Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М...

Від 1993 року працює в Академії ЗС України. З 1994 по 1996 рік — начальник групи розроблення методичних основ управління діяльності відділу проблем управлінської діяльності керівного складу ЗСУ.

З 1997-го — у Центральному НДІ озброєння та військової техніки ЗСУ — начальник науково-дослідного відділу розвитку засобів ураження, Протягом 2000—2005 років — начальник науково-дослідного управління розвитку озброєння та військової техніки ЗСУ. Від 2005 по 2009 рік — заступник начальника з наукової роботи, від 2012-го — головний науковий співробітник.

Займається розробкою

  • методології досліджень складних систем воєнного призначення й синтезу високоефективних елементів перспективних зенітно-артилерійських комплексів
  • побудови кумулятивного захисту броньованих бойових машин
  • методологічних основ та методичного апарату структурно-параметричного синтезу розвідувально-вогневих систем ближнього бою.

Переважна більшість наукових праць закритого характеру.

Серед робіт:

  • «Основи воєнно-технічних досліджень. Теорія й додатки». Том 1. 2011; Том 4. 2013; Том 9–10., 2015, співавтор
  • «Словник термінів у військово-технічній сфері стосовно озброєння та військової техніки», 2015, співавтор.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 878/2019 від 4 грудня 2019 року за «особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом Данила Галицького[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 4 грудня року № 878/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

  • ЕСУ
  • В авангарді військово-технічної науки. — К.: ЦНДІ ОВТ ЗС України, 2017. — 260 c.