Летаргія (фільм)
Летаргія | |
|---|---|
| рос. Летаргия | |
.jpg) | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Валерій Лонськой |
| Сценарист |
Володимир Железников Валерій Лонськой |
| У головних ролях |
Андрій Мягков Наталя Сайко Валентина Паніна Римма Коростельова |
| Оператор | Анатолій Іванов |
| Композитор | Ісаак Шварц |
| Художник | Елеонора Немечек |
| Кінокомпанія | «Мосфільм» |
| Тривалість | 92 хв |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1983 |
| IMDb | ID 0253209 |
«Летаргія» (рос. «Летаргия») — радянська соціальна драма режисера Валерія Лонського, що вийшов у 1983 році на кіностудії «Мосфільм». Головною сюжетною лінією фільму є пробудження головного героя від летаргічного егоїстично-міщанського сну.
Сюжет[ред. | ред. код]
Молодий учений Бекасов працює в Москві в НДІ і стає жертвою інститутської інтриги. Його наукову роботу привласнює його тесть, який є одним з керівників НДІ. Всі знають, що це робота Бекасова, але тільки розводять руками. До всього від Бекасова йде дружина — дочка того самого керівника-професора, переконана в непогрішності свого батька. Заради неї Бекасов залишає свою першу дружину з дочкою, які залишаються жити в маленькому містечку. Головний герой починає жити лише для себе: у фільмі багато епізодів, які це підкреслюють. Але життя вносить свої корективи. Перший дзвінок до пробудження — від Бекасова йде кохана жінка після розмови щодо їхньої дитини, нічний дзвінок у двері і заклик про допомогу дівчині, яка гине, смерть матері, розмова з дочкою, якій вже 18 років; апогей фільму — це, звичайно, повне пробудження і повернення до загальнолюдських цінностей. Бекасову дзвонить Ольга, і він пізно ввечері їде до неї, тому що розуміє, що він може втратити любов. В електричці він не відразу, але все ж таки заступається за дівчину, до якої пристали п'яні хулігани. Бекасов дивом залишається живий. Цей вчинок і є повне пробудження від летаргічного сну.
У ролях[ред. | ред. код]
- Андрій Мягков — Вадим Сергійович Бекасов, завідувач відділом НДІ
- Наталя Сайко — Ольга
- Валентина Паніна — Ліда, колишня дружина Бекасова, мати Маші
- Римма Коростельова — Маша, дочка Бекасова
- Василь Бочкарьов — Михайло Платонович, другий чоловік Ліди, вітчим Маші
- Сергій Дитятєв — Андрій Андрійович Фокін
- Ігор Владимиров — Михайло Миколайович Оболенський, композитор
- Віктор Філіппов — Дадашев, поет-пісняр
- Анна Варпаховська — Женя
- Сергій Никоненко — Головін
- Володимир Землянікін — Смирнов
- Ірина Ликсо — мати Бекасова
- Мартін Залітіс — Бекасов в дитинстві
- Ольга Битюкова — дівчина на вечорі у Дадашева
- Віра Бурлакова — пасажирка електрички
- Павло Бєлозьоров — епізод
- Інна Виходцева — лікар, мати Віті
- Юрій Гусєв — Половинкин
- Олександр Потапов — Макар Іванович, сусід Ольги
- Світлана Коновалова — епізод
- Людмила Корнієнкова — епізод
- Сергій Рубеко — епізод
- Галина Самойлова — епізод
- Тамара Совчі — епізод
- Олена Тонунц — епізод
- Геннадій Фролов — епізод
- Роман Хомятов — батько Віті
- Любов Черняєва — епізод
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автори сценарію:
- Режисер-постановник: Валерій Лонськой
- Оператор-постановник: Анатолій Іванов
- Художник-постановник: Елеонора Немечек
- Композитор: Ісаак Шварц
- Державний симфонічний оркестр кінематографії
- Диригент: Марк Емлер
- Директор картини: Людмила Габелая
Посилання[ред. | ред. код]
|
| ||||||||
