Ливарний пригар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лива́рний прига́р (англ. burnt-on sand) — міцно з'єднаний з поверхнею виливка шар формувального матеріалу, що утворився від взаємодії розплавленого металу виливка з матеріалом ливарної форми[1]. Товщина шару може досягати 30…40 мм. У деяких країнах пригар товщиною понад 4 мм класифікується як нарости.

Класифікація[ред. | ред. код]

Залежно від характеру з'єднання зерен формувальної і стрижневої суміші ливарний пригар поділяють на механічний, хімічний і термічний.

Механічний пригар — це шар формувальної або стрижневої суміші, скріплений металом, який проник між зернами.

При хімічному пригарі — це зерна піску зв'язані продуктами хімічних реакцій, що відбуваються між металом і матеріалом форми.

Термічний пригар утворюється без прямої участі розплаву металу. Зазвичай це зерна піску, сполучені у монолітну масу легкоплавкими сполуками, які утворюються внаслідок реакцій між компонентами формувальної суміші. Піски, що містять легкоплавкі сполуки, особливо схильні до утворення термічного пригару. Термічний пригар слабко зв'язаний з поверхнею виливка й відокремлюється від нього без особливих зусиль. Часто термічний пригар утворюється над шаром механічного чи хімічного пригару.

Поділ ливарного пригару на механічний і хімічний певною мірою є умовним. На межі метал — форма спочатку мають місце хімічні реакції, продукти яких сприяють проникненню металу у пори форми.

Пригар як дефект виливка[ред. | ред. код]

Пригар — один з поширених дефектів на виливках з чорних металів. За статистичними даними, на очищення від пригару витрачається у середньому 12…15 % від усього часу виробництва виливок. Незважаючи на певні успіхи у попередженні пригару, ще не всі процеси, пов'язані з утворенням пригару, достатньо вивчені й не існує єдиних рекомендацій з його недопущення[2].

Важко відокремлюваний пригар отримується при проникненні металу або продуктів реакції металу з формою на глибину, що перевищує розмір зерна кварцу. Якщо глибина проникнення менша, то пригар легко відділяється від виливка, залишаючи на ньому відбитки зерен кварцу. Величина відбитків визначає ступінь шорсткості виливків. У деяких країнах ступінь шорсткості поверхні виливків оцінюється за спеціальними еталонами.

При використанні дрібніших пісків ступінь шорсткості поверхні виливків зменшується.

Причини виникнення пригару та його попередження[ред. | ред. код]

Причинами утворення пригару можуть бути: висока температура заливки розплаву, підвищений тиск його при заливанні форми, недостатня вогнетривкість формувальної суміші тощо[1][3]. Метал проникає у пори форми, поки він перебуває в рідкому стані, тобто від моменту заливання до початку утворення твердого шару.

Основним засобом боротьби з пригаром є застосування протипригарних покриттів.

З пригаром борються шляхом створення газового середовища між стінкою форми і металом (газової «сорочки»), що перешкоджає окисненню (у суміш вводять мелене вугілля) або штучним окисненням поверхні виливка (уводять марганцевисту руду) для полегшення відокремлення пригару від поверхні виливка. З цією ж метою сирі форми опилюють молотим деревним вугіллям, кварцом, а сухі — фарбують спеціальними формувальними фарбами.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Burnt-on sand на сайті «Giessereilexikon» (англ.)
  2. Kruse, B.L., Richards, V.L, & Jackson, P.D. An investigation of the causes that lead to Burn-in Burn-on Heavy section steel casings [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] // American Foundry Society Transactions, 2006. — P. 783—795.
  3. B. E. Brooks, C. Beckermann, and V. L. Richards Prediction of burn-on and mould penetration in steel casting using simulation // International Journal of Cast Metals Research Vol. 20 , Iss. 4,2007 . P. 177—190.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рыжиков А. А. Технологические основы литейного производства / А. А. Рыжиков. — М.: Машгиз, 1962. — 524 с. (рос.)
  • Берг П. П. Качество литейной формы / П. П. Берг. — М.: Машиностроение, 1961. — 280 с. (рос.)
  • Степанов А. Ю. Технология литейного производства / А. Ю. Степанов, Г. Н. Баладин, В. А. Рыбкин. — М.: Машиностроение, 1983. — 285 с. (рос.)
  • Василевский П. Ф. Технология стального литья / П. Ф. Василевский. — М.: Машиностроение, 1974. — 406 с. (рос.)
  • Литейное производство / Под ред. И. Б. Куманина. — М.: Машиностроение, 1971. — 318 с. (рос.)
  • Жебин М. И. Изготовление форм и приготовление литейных сплавов: Учеб. для средних проф.-техн. училищ / М. И. Жебин, М. Н. Сосненко. — М.: Высш. школа, 1982. — 304 с. (рос.)
  • Липницкий А. М. Справочник рабочего-литейщика / А. М. Липницкий, И. В. Морозов. — Л.: Машиностроение (Ленингр. отд.), 1976. — 344 с. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]