Линник Олександр Миколайович

Линник Олександр Миколайович
Народився	1893(1893) село Великий Вистороп, тепер Лебединського району Сумської області
Помер	невідомо
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Олександр Миколайович Линник (Лінник) (1893(1893), село Великий Вистороп, тепер Лебединського району Сумської області — ?) — український радянський діяч, новатор сільськогосподарського виробництва, голова колгоспу «Шлях Леніна» Лебединського району Харківської (тепер — Сумської) області. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

Народився в бідній селянській родині. З дванадцятирічного віку наймитував у заможних селян на Сумшині та Кубані, був чорноробом у місті Ростові-на-Дону, працював у поміщика Зайцева.

У 1914—1917 роках служив у російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. У 1917 році повернувся до рідного села Великий Вистороп.

З 1919 року служив у Червоній армії, воював проти польських військ та військ УНР.

Після демобілізації обирався головою комітету незаможних селян (комнезаму) Великого Висторопу, був уповноваженим земельної громади. З 1925 року — голова сільського споживчого товариства. У 1928—1929 роках — завідувач сільського будинку культури.

У 1929—1931 роках — голова Велико-Висторопської сільської ради Лебединського району.

Кандидат у члени ВКП(б) з 1930 року.

У 1931—1932 роках — агент із хлібозаготівель Лебединського району. У 1932—1933 роках — відповідальний секретар Лебединської районної ради Товариства сприяння обороні СРСР.

З 1933 по 1937 рік — голова колгоспу «Шлях Леніна» села Червлене (Гірки) Лебединського району Харківської (тепер — Сумської) області.

Член ВКП(б).

У 1937—1941 роках — голова виконавчого комітету Лебединської районної ради депутатів трудящих Сумської області.

Під час німецько-радянської війни у 1941 році, за постановою бюро Сумського обкому КП(б)У, був залишений в тилу для керівництва всією підпільною і партизанською роботою в Лебединському районі та призначений 1-м секретарем Лебединського підпільного районного комітету КП(б)У, але до роботи не приступив, бо 9 жовтня 1941 року евакуювався у східні райони СРСР.

У 1943 році повернувся з евакуації і декілька місяців (з 1943 по 1944 рік) працював секретарем Лебединського районного комітету КП(б)У Сумської області.

Потім був на партійний роботі в західних областях Української РСР.

З 1946 року — директор Лебединської мебельної фабрики, директор Лебединської швейної фабрики, голова шевської артілі «Нове життя» у місті Лебедині Сумської області.

З 1956 року ніде не працював, одержував персональну пенсію.

Нагороди

• орден Червоного Прапора (1920)

Джерела

• Вісті ВУЦВК: газета — Київ, 1937 — 26 листопада.
• Известия: газета — Москва, 1937 — листопад.