Локалізація Андерсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Локалізація Андерсона, також відома як сильна локалізація, - явище у фізиці конденсованих середовищ, відсутність ефекту поширення хвиль в невпорядкованому середовищі. Це явище отримало назву на честь американського фізика Філіпа Андерсона, який першим припустив можливість локалізації електронів у напівпровіднику за умови, що ступінь хаотичності домішок або дефектів досить великий[1]. Локалізація Андерсона є загальним хвильовим явищем, яке стосується хвиль різної природи: електромагнітних, акустичних, квантових, спінових хвиль тощо. Це явище слід відрізняти від слабкої локалізації, яка є попередником локалізації Андерсона, і від локалізації Мотта, названої на честь Невілла Мотта, за якої перехід від металу до діелектрика відбувається не через розупорядкування структури, а через сильне взаємне кулонівське відштовхування електронів.

Андерсон розглянув модель тривимірної ґратки потенціальних ям, в кожній із яких можливий один стан для електрона. Електрон, локалізований в одній ямі, може з певною ймовірністю перестрибувати в сусідні ями. Андерсон поставив питання про те, наскільки ймовірно те, що локалізований в якійсь із ям електрон при опиниться на нескінченно великій віддалі від початкового положення. Андерсон показав, що ця ймовірність визначається відношенням величини енергетичного розупорядкування W до ширини зони B. Якщо W/B > 5, то всі електрони будуть локалізованими й не зможуть нескінченно віддалитися від свого початкового положення.

Див. також[ред.ред. код]

Слабка локалізація

Перехід Мотта

Посилання[ред.ред. код]

  1. Anderson, P. W. (1958). "Absence of Diffusion in Certain Random Lattices". Phys. Rev. 109 (5): 1492–1505.

Джерела[ред.ред. код]

  • Отфрід Маделунг (1985). Физика твердого тела. Локализованные состояния. Москва: Наука. 


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.