Ломоносов Василь Георгійович

Ломоносов Василь Георгійович
Народився	1896 село Радоліци Гдовського повіту Санкт-Петербурзької губернії, тепер Псковської області, Російська Федерація
Помер	20 жовтня 1939(1939-10-20)
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	майор державної безпеки
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Васи́ль Гео́ргійович Ломоно́сов (1896(1896), село Радоліци Юдінської волості Гдовського повіту Санкт-Петербурзької губернії, тепер Псковської області, Російська Федерація — розстріляний 20 жовтня 1939, Москва) — радянський діяч органів держбезпеки, народний комісар внутрішніх справ Дагестанської АРСР. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія

Народився в родині майстра-натирача підлоги. У 1907—1911 роках навчався в Сергіївському вищому початковому чотирикласному училищі в Петербурзі.

У червні 1912 — лютому 1915 року — конторник в Головному Адміралтействі в Санкт-Петербурзі (Петрограді). У лютому 1915 — серпні 1916 року — конторник трубного електромеханічного заводу в місті Миколаєві.

У серпні 1916 року вступає добровольцем на військову службу. З серпня 1916 по вересень 1917 служив рядовим у 180-му і 220-му запасних полках російської армії.

У листопаді 1917 — серпні 1918 року — переписувач в Спаському районному виконавчому комітеті Петрограда.

З серпня 1918 по серпень 1919 року — рядовий, секретар військового комісара 3-го прикордонного полку РСЧА.

Член РКП(б) з липня 1919 року.

У серпні 1919 — лютому 1920 року — секретар військового комісара 471-го прикордонного полку РСЧА. У складі полку брав участь у боях з фінами і естонцями, з 1920 року воював на польському фронті.

У лютому 1920 — травні 1921 року — заступник голови, голова комісії по боротьбі з дезертирством 53-ї прикордонної дивізії, 57-ї стрілецької дивізії. У травні 1921 року — голова комісії по боротьбі з дезертирством, військовий комісар штабу 4-ї стрілецької дивізії РСЧА.

У травні — серпні 1921 року — діловод агентури особливого відділу ВЧК 4-ї стрілецької дивізії. У серпні 1921 — січні 1922 року — начальник агентури особливого відділу ВЧК 4-ї стрілецької дивізії. У січні 1922 — лютому 1923 року — помічник начальника особливого відділу ВЧК—ДПУ 4-ї стрілецької дивізії.

У лютому — серпні 1923 року — начальник особливого відділу ДПУ 7-ї Самарської кавалерійської дивізії.

У серпні 1923 — серпні 1924 року — начальник особливого відділу ОДПУ 8-ї Мінської стрілецької дивізії.

У вересні 1924 — квітні 1926 року — начальник особливого відділу ОДПУ 29-ї дивізії імені Фінляндського пролетаріату.

У квітні 1926 — травні 1930 року — начальник особливого відділу ОДПУ 16-го стрілецького корпусу. Одночасно у червні 1926 — травні 1930 року — начальник Могильовського окружного відділу ДПУ Білоруської СРР.

У травні 1930 — лютому 1931 року — начальник особливого відділу ОДПУ 3-го кінного корпусу. Одночасно у травні — жовтні 1930 року — помічник начальника особливого відділу ОДПУ Білоруського військового округу і начальник особливого відділу ДПУ Білоруської СРР, у жовтні 1930 — лютому 1931 року — помічник начальника особливого відділу ДПУ Білоруської СРР.

У лютому 1931 — вересні 1932 року — начальник особливого відділу ОДПУ 4-го стрілецького корпусу. Одночасно у лютому 1931 — вересні 1932 року — начальник Вітебського оперативного сектора ДПУ Білоруської СРР.

У вересні — грудні 1932 року — начальник Чеченського обласного відділу ДПУ.

У грудні 1932 — вересні 1933 року — начальник Донського оперативного сектора ДПУ.

У вересні 1933 — липні 1934 року — начальник Ставропольського оперативного сектора ДПУ. У липні 1934 — березні 1935 року — начальник Ставропольського оперативного сектора НКВС.

22 березня 1935 — 16 лютого 1937 року — начальник Управління НКВС по Дагестанській АРСР. 16 лютого 1937 — 29 грудня 1938 року — народний комісар внутрішніх справ Дагестанської АРСР. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь в сталінських репресіях.

Заарештований 29 грудня 1938 року. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 26 вересня 1939 року до страти. Розстріляний 20 жовтня 1939 року. Не реабілітований.

Звання

• капітан державної безпеки (25.12.1935)
• майор державної безпеки (8.07.1937)

Нагороди

• орден Червоної Зірки (19.12.1937)
• орден Трудового Червоного Прапора Білоруської СРР (11.07.1932)
• знак «Почесний працівник ВЧК—ДПУ (XV)» (8.04.1934)

Джерела

• Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник. — М.: Звенья, 1999. (рос.)