Лонгинов Володимир Діонісійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лонгинов Володимир Діонісійович
Народився 2 вересня 1919(1919-09-02)
Якутський округd, Якутська область, Російська СФРР
Помер 18 листопада 1943(1943-11-18) (24 роки)
Канівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Учасник Битва за Дніпро
Військове звання старший сержант
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна

Володимир Діонісійович (Денисович) Лонгинов (2 вересня 1919, с. Танда, Якутська область[1][2]18 листопада 1943, Київська область) — командир кулеметного розрахунку 722-го стрілецького полку 206-ї стрілецької дивізії, старший сержант, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї російського православного священика, Діонісія Євстафійовича, мати Сусанна Петрівна, якутка[3].

Батько Володимира Лонгинова був спрямований священиком у Тандинський прихід; тут у сім'ї Лонгинових народилося ще троє дітей. Мати працювала вчителем у школі[3]. Володя закінчив початкову школу в селі Бярійє Усть-Алданського улусу, потім навчався у школі-семирічці в Верхньовілюйську. Сім'я Лонгинових у 1929 році переїхала в Якутськ. У 1930 році вступив на курси соцстрахування та по закінченні направляється в Томпонський район бухгалтером державної інспекції страхування. Працював фінансистом (село Томпо), інспектором Держстраху (Якутськ).

У серпні 1941 року Володимир отримав повістку в армію. Після закінчення короткотермінових курсів з військової підготовки його призначили командиром відділення роти кулеметників 1 стрілецького батальйону 722-го полку 206-ї Червонопрапорної, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 47-ї армії.

З серпня 1941 року — в боях Другої світової війни командиром кулеметного розрахунку 722-го стрілецького полку 206-ї стрілецької дивізії; брав участь у визволенні Воронежа і України.

Особливо відзначився при форсуванні Дніпра: в ніч на 25 вересня 1943 року одним з перших на підручних засобах зі станковим кулеметом форсував Дніпро в районі міста Канева; вогнем прикривав переправу і підтримував підрозділи полку в бою по захопленню плацдарму; знищив понад 80 гітлерівців. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року за успішне форсування Дніпра, міцне закріплення плацдарму на його західному березі і проявлені при цьому відвагу і геройство сержантові Лонгинову Володимиру Денисовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

18 листопада 1943 року в бою при відображенні контрудару противника загинув; довгий час вважався зниклим безвісти.

В кінці 1960-х завдяки пошуковцям стало відомо, що він похований на братській могилі в селі Пшеничники Канівського району Черкаської області. Пам'ять героя з Якутії увічнена на військовому меморіалі – братській могилі в селі Пшеничники[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник на братській могилі в селі Пшеничники Канівського району.
  • Погруддя на алеї героїв сіл Борогонци і Танда Усть-Алданського району.
  • Меморіальна дошка на будівлі школи в селі Бярійє.
  • Меморіальна дошка на будівлі Якутського філії компанії «Росгосстрах».
  • Ім'я В. Лонгинова носить Атамайська середня школа (з 2005 року).
  • Іменем В. Лонгинова названі вулиці в Якутську, в селах Борогонци, Танда і Бясь-Кюель Гірського улусу.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нині — в Баягантайському наслезі, Усть-Алданський улус, Республіка Саха (Якутія), Росія.
  2. За іншими даними — народився в селі Бясь-Кюйоль Атамайського наслегу Гірського улуса Республіки Саха (Якутія) — Стартует автопробег «Дорога Славы», посвященный памяти Героя Советского Союза В. Д. Лонгинова. Якутское-Саха информационное агентство. 25 червня 2009. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012. 
  3. а б в 100-летие Героя Советского Союза В.Д. Лонгинова в Горном улусе. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 7 лютого 2021.