Канівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Канівський район
Coat of arms of Kaniv Rayon.png Flag of Kanivskiy Rayon.png
Герб Прапор
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7122000000
Утворений: 7 березня 1923 р.
Населення: 19 109 (на 1.02.2016)
Площа: 1281 км²
Густота: 15.8 осіб/км²
Тел. код: +380-4736
Поштові індекси: 19010—19052
Населені пункти та ради
Районний центр: Канів
Сільські ради: 29
Села: 56
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 19001, Черкаська обл., м. Канів, вул. О. Кошового, 3, 3-24-78
Веб-сторінка: Канівська РДА
Голова РДА: Шелест Дмитро Євгенійович з 24.03.2016
Голова ради: Плисюк Володимир Пилипович з 11.11.2015

Commons-logo.svg Канівський район у Вікісховищі

Ка́нівський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Утворений 7 березня 1923 року. Площа — 1283 км2 (6,14 % від території області). Адміністративний центр — місто Канів (не входить до складу району).

На півночі район межує з Миронівським районом Київської області, на сході — з Золотоніським районом, на півдні — з Черкаським районом, а на заході — з Корсунь-Шевченківським районом.

Географія[ред.ред. код]

Район розташований на півночі Черкаської області у лісостеповій зоні України у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини і розділений руслом Дніпра на дві частини. Більша — правобережна частина — знаходиться в межах Придніпровської височини, поверхня якої — підвищена хвилясто-пасмова рівнина, розчленована ярами та балками. Лівобережжя розташоване на Придніпровській низовині, поверхня якої низовинно-плоска та полого-хвиляста рівнини.

Сьому частину площі адміністративного району займають понад 5000 ярів, що врізалися у хвилясто-пасмову рівнину правобережної частини Канівщини на глибину 35-100 метрів. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 10 кілометрів, має понад 500 відгалужень, а периметр його з верхів'ями становить 110 кілометрів.

На півночі район омиває Канівське водосховище, яке створено в 1975 році. На півдні району розташований Канівський природний заповідник, площею 2027 га, який утворено в 1931 році.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат району — помірно континентальний та помірно вологий з переважаючими північно-західними та південно-східними вітрами. Ґрунти, в основному, дерново-слабопідзолисті та глиняно-піщані.

Рельєф[ред.ред. код]

Для Канівщини характерні два типи рельєфу. На правобережжі — високе плато, розчленоване глибокими ярами і річковими долинами. Лівобережжя — низовина з характерним для неї рельєфом плоскої терасової рівнини. Найпримітніші деталі природного комплексу Канівщини зв'язані з горбогір'ям, яке вчений-енциклопедист М. О. Максимович називав «горами Трахтемирівськими», а геолог Ю. Г. Чугунський — неповторним геологічним витвором на планеті. Відомі світові Канівські дислокації — невеличка ділянка Придніпровської височини довжиною 35 км і шириною від 2 до 9 км, що займає простір між селами Трахтемирів, Ковалі й Кононча. Тут 150 — метрова товща гірських порід різного віку (від юрського до антропогенованого) зім'ята в серії лускуватих структур дією тектонічних сил та напором Дніпровського льодовика. Сьому частину площі адміністративного району (1300 кв. км) тепер займають понад 5000 ярів, що врізалися в хвилясто — пасмову рівнину правобережної частини району на глибину 35 — 90 м. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 18 км і має понад 500 відгалужень.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Надра містять: буре вугілля, гіпс, фосфорити, халцедон, вапняки, вогнетривкі глини, будівельні піски.

Флора і рослинність[ред.ред. код]

Ліси займають площу приблизно 40 тисяч га. Основні породи дерев: сосна, дуб, граб, акація, липа, клен.

Природно-заповідний фонд[ред.ред. код]

На території району розташовано Канівський природний заповідник, Білоозерський національний природний парк, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», заповідні урочища: Південне Таганчанське, Південно-східне Таганчанське, пам'ятка природи «Школа» та цілий ряд заказників: Тарасів Обрій, Сосна Гоголя, Дуби Т. Г. Шевченка та інші.

Історія[ред.ред. код]

Канівський район утворений 7 березня 1923 року шляхом об'єднання двох волостей — Курилівської і Пшеничниківської — згідно з Постановою Президії ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Київської і Полтавської губерній».

До 1930 року Канівський район входив до складу Шевченківського округу. З 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. Після утворення Черкаської області, згідно з Указом Президії Верховної Ради від 7 січня 1954 року, Канівський район введено до її складу. За цим же документом села Гельмязівського району Полтавської області — Ліпляве, Озерище, Келеберда, Сушки, Прохорівка — були адміністративно підпорядковані Черкаській області. У 1963 році Гельмязівський район було ліквідовано, а вищезазначені села спершу відійшли до Драбівського району, а з 4 січня 1965 року — до Канівського району. У 1963 році Канівський район було розформовано, а населені пункти, які територіально належали Канівському району, відійшли до Корсунь-Шевченківського. 4 січня 1965 року Указом Президії Верховної Ради УРСР знову створюється Канівський район.

Промисловість[ред.ред. код]

Канівська ГЕС

Передові позиції в промисловості району займають підприємства харчової й переробної галузей. Канівський «Маслосирзавод» (корпорація «Клуб сиру») увійшов у п'ятірку українських експортерів молочної продукції. Тверді сири під маркою «Канівські традиції», сухе молоко, масло користуються попитом в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Продукцію під торговою маркою «Верес» експортує також ЗАТ «Агроекопродукт». У Каневі та селах району розміщені кілька переробних заводів цього підприємства.

У кількох селах району працюють ферми фірми «Наша ряба», що вирощують і переробляють бройлерів.

До числа найбільших роботодавців і наповнювачів місцевого бюджету входить Канівська гідроелектростанція.

Найбільші населені пункти[ред.ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (2007)
1 Ліпляве 2 069
2 Степанці 2 005
3 Мартинівка 1 324
4 Таганча 1 196
5 Келеберда 1 194
6 Бобриця 1 012

Музеї[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Руїни цукрового заводу у селі Мартинівка
  • Вітряки у селах Григорівка, Грищенці, Трахтемирів, Яблунів;
  • Церква Пр. Іллі (1892) у селі Прохорівка;
  • Земська лікарня, гамазей (кінець ХІХ ст.) у селі Прохорівка;
  • Виробничий корпус цукрового заводу (1914) у селі Мартинівка;
  • Адміністративна будівля спиртзаводу (1864) у селі Степанці;
  • Земська управа (кінець ХІХ ст.) у селі Бобриця;
  • Будинок пристава (ХІХ ст.) у селі Межиріч;
  • Будинок графа Бутурліна (кінець ХІХ ст.) у селі Таганча;
  • Школа (кінець ХІХ ст.) у селі Трахтемирів;
  • Садиба Зноско-Боровських (ХІХ ст.) у селі Бересняги (статусу пам'ятки офіційно не має).

Відомі люди[ред.ред. код]

Максимович Михайло Олександрович
Арабажин Костянтин Іванович
Красюк Петро Харитонович
Попович Євген Оксентович

Див. також: Категорія:Персоналії:Канівський район

На Канівщині народились[ред.ред. код]

Військові та державні діячі[ред.ред. код]

Науковці[ред.ред. код]

Письменники[ред.ред. код]

Перекладачі[ред.ред. код]

Поети[ред.ред. код]

Композитори[ред.ред. код]

Художники[ред.ред. код]

Герої Радянського Союзу та Герої Соціалістичної Праці[ред.ред. код]

Жили (чи перебували) на Канівщині[ред.ред. код]

Данило Бакуменко, Микола Біляшівський, Марко Вовчок, Аркадій Гайдар, Василь Гнилосиров, Микола Лєсков, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Ванда Василевська, Володимир Винниченко, Михайло Максимович, Володимир Різніченко, Олександр Твардовський, Гнат Хоткевич.

У 1843 році та 1859 році у Прохорівці бували Тарас Шевченко і Микола Гоголь.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Канівського району було створено 47 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 66,15 % (проголосували 10 791 із 16 585 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,92 % (5 696 виборців); Юлія Тимошенко — 18,96 % (2 080 виборців), Олег Ляшко — 12,02 % (1 319 виборців), Анатолій Гриценко — 6,83 % (749 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,79 %.[1]

Галерея[ред.ред. код]

Панорама Канівського водосховища в районі Лисої гори

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-26. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К.,2010. — С.391-392.

Посилання[ред.ред. код]