Лондонська конвенція (1884)
| Лондонська конвенція | |
 | |
| Місце розташування | Лондон |
|---|---|
| Дата й час | 27 лютого 1884 |
| Учасник(и) | Республіка Трансвааль і Сполучене Королівство |
 Лондонська конвенція у Вікісховищі | |
Лондонська конвенція була договором, укладеним у 1884 році між Великою Британією, як верховною державою в Південній Африці, та Південно-Африканською Республікою.[1] Лондонська конвенція замінила Преторійську конвенцію 1881 року.
Історична довідка[ред. | ред. код]
Договір регулював відносини між ПАР і Британією після повернення Південно-Африканської Республіки після Першої англо-бурської війни.
Делегати[ред. | ред. код]
Південно-Африканську Республіку представляли такі делегати:
- Президент Поль Крюгер
- Генерал Ніколас Сміт
- Рев. Стефан Якоб дю Туа
- Йонхір Герард Якоб Теодор Беелаертс ван Блокланд, голландський юридичний радник Південно-Африканської Республіки
- Евальд Огюст Есселен, секретар бурської делегації
Зміст конвенції[ред. | ред. код]
Конвенція включала основну частину попередньої Преторійської конвенції, але з двома основними відмінностями.
Назва країни[ред. | ред. код]
Після Преторійської конвенції назву Південно-Африканської Республіки було змінено на Територію Трансвааль. На прохання Фольксраада території Трансвааль назву було повернуто Південно-Африканській Республіці.
Сюзеренітет[ред. | ред. код]
Головним результатом Лондонської конвенції було зміна британського сюзеренітету над Південно-Африканською Республікою. Лондонська конвенція передбачала, що Південно-Африканська Республіка має право укласти договір з Оранжевою республікою без згоди британців. Для будь-якого іншого договору з будь-якою іншою державою вимагатиме схвалення британського суб'єкта, але британцям не знадобиться більше шести місяців, щоб повідомити Південно-Африканську Республіку про таке схвалення або відхилення.
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
|
