Лошица (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лошица
53°51′15″ пн. ш. 27°26′58″ сх. д. / 53.854343000028° пн. ш. 27.44952400002777892° сх. д. / 53.854343000028; 27.44952400002777892
Витік
• координати 53°51′15″ пн. ш. 27°26′58″ сх. д. / 53.854343000028° пн. ш. 27.44952400002777892° сх. д. / 53.854343000028; 27.44952400002777892
Гирло Свіслоч
• координати 53°50′58″ пн. ш. 27°34′49″ сх. д. / 53.84971500002777844° пн. ш. 27.58033900002777727° сх. д. / 53.84971500002777844; 27.58033900002777727
Басейн басейн річки Березинаd
Країни:  Білорусь
Регіон Мінськ
Довжина 9,2 км
Притоки: Мишка[d]
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ло́шица або Ло́шиця (біл. Ло́шыца; рос. Ло́шица) — річка в місті Мінськ, права притока річки Свіслоч (басейн Березини, Дніпра).

Витоки в районі Малиновка[d], тече із заходу на схід і впадає в Свіслоч біля Мінського камвольного комбінату[ru]. Довжина 9,2 км[1].

Опис[ред. | ред. код]

Сучасний витік знаходиться в мікрорайоні Малиновка, біля села Дворище (між вулицями Космонавтів і Білецького[2]), гирло — в Лошицькому парку. Спочатку річка починалася в селі Богатирьова (в районі авторинку "Малиновка") і довжина річки сягала 13,5 км. Сучасна довжина лише 9,2 км.

У мікрорайоні Брилевичи (Дружба)[ru] зливається зі своєю лівою притокою Мишка[d]. У мікрорайоні Курасовщина[ru] утворює водосховище Лошица, на березі якого розташований парк Курасовщина[ru]. У середній течії річки в межах Мінська створено два ставки[1].

Історія[ред. | ред. код]

Береги Лошици були заселені з X—XI ст. Про це свідчать залишки селища з курганами (у кладовища на вул. Білецького) і недосліджене городище в районі лікарні швидкої допомоги (поруч з ним раніше знаходилися три групи курганів X—XI ст.). На жаль, усі групи курганів зірвані, залишилися тільки сліди селища.

В описах меж земель, що належали місту Менску в 1557 році, на березі річки згадуються села Лошица Одинцовская (Сухая Лошица, Великая Лошица) і Лошица Скиндоровская (Лошица Малая, у Койдановського тракту[ru])[3]. Ще одна Лошица Толочинского (пізніше Прушинского) розташовувалася біля Игуменского тракту (сьогодні це територія Лошицького парку). Так що невелика річка дала назву трьом селам — кожному у свого тракту. Пізніше з'явилися села Дворище, Дворицкая Слобода, Богатирьова, Брилевичи, Риловщина, дачне селище "Застенок Ададурова", Колония.


Розроблено план реконструкції водної системи Лошици, що передбачає створення водно-паркової системи, яка стане зоною відпочинку мешканців Мінська[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. / Ред.: Г. П. Пашков та ін. — Мн. : БелЭн, 1999. — Т. 9: Кулібін — Малаіта. — С. 353. — 560 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0155-9.
  • Блакітная кніга Беларусі: энцыкл. / Рэдкал.: Н. А. Дзісько, М. М. Курловіч, Я. В. Малашэвіч і інш.; Маст. В. Г. Загародні. — Менск: БелЭн, 1994. — С. 225. — 415 с. ISBN 5-85700-133-1.

Газетні статті[ред. | ред. код]

  • От Кузнечной Слободы до Лошицы. Минский курьер, 08.10.2010.
  • Летапісны Менск на Лошыцы? Настаўніцкая газета, 19.04.2012.
  • В поисках истоков. Минский курьер, 27.06.2012.
  • Место рождения. Минский курьер, 08.08.2012.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б река Лошица [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] (біл.)
  2. История Курасовщины. k.mihck.info (рос.). Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 20 березня 2019.
  3. «От Кузнечной Слободы до Лошицы» (по материалам учеников и педагогов минской школы № 30. mk.by (рос.). 4 серпня 2010. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 20 березня 2019. // Газета «Минский курьер» № 203 (2042)
  4. Водно-зеленая ландшафтно-рекреационная зона вдоль рек Лошица и Мышка. ais.by (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 20 березня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Вілейсько-Мінська водна система

Вілейське водосховище | Заславське_водосховище | Водосховище Криниця | Водосховище Дрозди | Цнянське водосховище | Комсомольське озеро | Чижовське водосховище

Шаблон:Мінськ

[ru][ru][ru][ru][ru][ru]