Лугвен
| Лугвен | |
|---|---|
| Біографічні дані | |
| Народження | 13 століття |
| Смерть | 13 століття |
Лугвен, Лугвень, Лонгвін (середина 13 - го століття. ) - литовський князь, племінник (син сестри) Міндовга [1]. A. Шаланда з якихось причин називає його шурином (братом дружини), і генеалогічна схема показує зятем (чоловіком сестри) Міндовга [2].
Біографія[ред. | ред. код]
За словами В. Носевича, Лунгвен мав власну свиту з 500 воїнів та дворовий замок зі слугами [3]. Двір, можливо, знаходився на Лінкмяниському поселенні [4].
Вперше (Лековний, Лонгковен) згадується в Галицько-Волинському літописі у 1244 році, коли він воював біля Мельниці - відступаючи з здобиччю через Пінське князівство, незважаючи на застереження пінського князя Михайла, загін Лугвена зазнав поразки від погоні за галицько-волинськими князями під Пінськом, сам Лугвен утік пораненим. [2]
Згідно з Лівонським римованим літописом, ймовірно, цією поразкою скористалися троє братів, литовські вельможі та князьки Туше, Мільгерин та Гінгейка, які домовились з лівонськими німцями, захопили Лугвеня з родиною та вивезли до Риги [2]. У спробі звільнити Лугвеня на шляху до Лівонії, загинув його молодший брат[5] .
Нарешті Лугвен (Lengewin) був викуплений "друзями" за 500 півмарок [1].
У 1247 р. він атакував Венденське комтурство, переміг загін, що охороняв його в 500 чоловік, вбив Вендіського комтура та 8 братів-лицарів. [6]
Він згадується як свідок (Langwinus sororius noster) у можливо підробленому акті Міндовга з 1260 року. [2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Петраускас Р. Правящий род и знать: к вопросу о предпосылках формирования Литовского государства // Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. Петербургские славянские и балканские исследования. — 2012. — № 1. — С.108.
- ↑ а б в г Шаланда А. Баярства Міндоўга: склад і паходжанне // Герольд Litherland. — № 1-2 (9-10). — Горадня, 2003. Год ІІІ. — С. 16.
- ↑ Насевіч В. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: Падзеі і асобы. — Мн.: Полымя, 1993. — 160 с. — С. 45.
- ↑ Varakauskas, Rokas. Lengvenis // Lietuvos valdovai (XIII—XVIII a.): enciklopedinis žinynas. — Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2004. — ISBN 5-420-01535-8. — P. 22.
- ↑ Totoraitis, Jonas. Die Litauer unter dem König Mindowe bis zum Jahre 1263. -- Universitʹe de Fribourg, 1905. -- OCLC 9813155 -- P. 60.
- ↑ Gudavičius, Edvardas. Mindaugas. -- Vilnius: Žara, 1998. — ISBN 9986-34-020-9 — С. 207—209.
Література[ред. | ред. код]
- Шаланда А. Бояри Міндоу: склад та походження // ГЕРОЛД ЛИТЕРІЯ № 1-2 (9-10). ІІІ рік. - Гродна, 2003. - С. 15-16.