Галицько-Волинський літопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Га́лицько-Воли́нський літо́пис — літопис , присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 12001292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.

Галицько-Волинський літопис (2002)

Написаний церковнослов'янською мовою з певним відображенням специфічних українських мовних ознак.

Рукописи[ред. | ред. код]

Галицько-Волинський літопис дійшов до нас у складі літописних рукописів Іпатіївської групи, а саме:

1. Іпатіївський рукопис, написаний у 1420-х роках та знайдений в Іпатіївському монастирі міста Кострома.

2. Хлєбниковський рукопис, написаний в 1560-х роках, що належав купцю Хлєбнікову.

3. Погодінський рукопис, написаний у 1620-х роках.

4. Яроцький рукопис, написаний у 1651 році та знайдений у Київському Свято-Микільському Пустинному монастирі.

5. Єрмолаївський рукопис, переписаний у 1720-х роках, походить з Києво-Могилянської академії.

6. Краківський літопис, переписаний польською мовою у 1796 році.

Опис[ред. | ред. код]

Галицько-Волинський літопис задумувався не як літопис, а як літературно-історична повість про нащадків галицького князя Романа Мстиславовича. В цій повісті не було дат, розповідь велась не хронологічно, а згідно певних сюжетних ліній, поверталась у минуле, продовжувалась далі, забігала наперед, що характерно для будь-якого літературного твору. Лише при включенні в Іпатіївський рукопис події, описані в повісті, отримали хронологічні дати, в більшості невірні. В інших рукописах повість залишилась в первинному вигляді без хронології.

Стилістично літопис поділяється на дві частини.

Перша частина, яку називають ще Галицьким літописом, веде розповідь від смерті галицького князя Романа Мстиславовича і описує прихід до влади двох його синів Данила і Василька. Розповідь зосереджена на подіях на території Галичини, стосунках князів з угорським королем, провідну роль в цій частині відіграє князь Данило, якого літопис звеличує та змальовує головним захисником Руської землі. В цій частині розповідається також про взяття татарами міста Київ.

Друга частина продовжує розповідь, але основні події зосереджені вже на Волині, а також на території теперішньої Білорусі, Польщі, Чехії. В ній більша увага приділяється вже волинським князям на противагу Галицьким. В цій чатині використовується трохи інша лексика, можливо, літопис продовжував вже інший літописець.

Походження[ред. | ред. код]

Літопис переповнений цитатами з християнських книг, описами будівництв церков та їх облаштуванням. Певні частини містять виразну релігійно-етичну полеміку, час певних подій пов'язаний з церковними святами. Все це свідчить про місце написання літопису, а саме те, що він також, як і інші руські літописи, був написаний в монастирі.

Літопис пронизаний християнським духом, оскільки його писали монахи. Ми можемо прослідкувати це у літописі. Наприклад: Данило змушений був іти до Золотої Орди і просити «ярлик» (дозвіл, грамота) щоб могти керувати, і одним із завдань, щоб отримати «ярлик» було поклонитися «кущу» (один із символів віри ординців), і Данило відмовився це робити, оскільки це порушувало християнські засади князя (згодом — короля). Також упродовж усього літописного твору згадують про незадоволення князя Данила Київською митрополією, тому він намагався створити свою — Галицьку.

Український історик О.Толочко у своїй праці "Взятие Киева монголами: источники летописного описания"[1] припускає, що описи головних битв, що містяться у літописі, взяті не від безпосередніх очевидців, а носять літературний характер. Він помітив, що укладач хронографа для опису різних подій, в тому числі і взяття Києва татарами, використовує цитати з інших літературних творів. Зокрема, літопис містить велику кількість цитат з твору, умовно названого Юдейським хронографом. Цей твір був написаний церковно-слов'янською мовою у 13-14 ст. та містив опис багатьох подій світової історії. О. Толочко припустив, що деталі взяття татарами Києва, описані в літописі, взяті з церковно-слов'янського перекладу книги Юдейська війна Йосифа Флавія. Інші подробиці, так чи інакше, взяті з багатьох інших джерел. Відповідно, літопис є літературно-історичною реконструкцією і не може розглядатись як історичне джерело.

В іншій своїй праці, присвяченій Юдейському хронографу[2], О.Толочко переглянув усталену точку зору проте, що Юдейський хронограф був укладений у 1261 році. На думку вченого, точна дата складання хронографа може становити 1351 рік. Відповідно, знайомство укладача Галицько-Волинського літопису з Юдейським хронографом, який був створений у 1351 році, відсуває час створення літопису в другу половину 14 ст.

Хороше знання укладача даного літопису географії Галичини, Польщі та Білорусі, знайомство з польською мовою (деякі слова літопису мають польське походження) та вказана вище дата написання літопису може свідчити про те, що місцем укладання літопису могло бути Руське воєводство Корони Польської.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Галицько-Волинський літопис: текстологія | Видавничий дім «Академперіодика» НАН України. akademperiodyka.org.ua. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.