Галицько-Волинський літопис
Га́лицько-Воли́нський літо́пис — літопис , присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1200—1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.
Написаний церковнослов'янською мовою з певним відображенням специфічних українських мовних ознак.
Рукописи[ред. | ред. код]
Галицько-Волинський літопис дійшов до нас у складі літописних рукописів Іпатіївської групи, а саме:
1. Іпатіївський рукопис, написаний у 1420-х роках та знайдений в Іпатіївському монастирі міста Кострома.
2. Хлєбниковський рукопис, написаний в 1560-х роках, що належав купцю Хлєбнікову.
3. Погодінський рукопис, написаний у 1620-х роках.
4. Яроцький рукопис, написаний у 1651 році та знайдений у Київському Свято-Микільському Пустинному монастирі.
5. Єрмолаївський рукопис, переписаний у 1720-х роках, походить з Києво-Могилянської академії.
6. Краківський літопис, переписаний польською мовою у 1796 році.
Опис[ред. | ред. код]
Галицько-Волинський літопис задумувався не як літопис, а як літературно-історична повість про нащадків галицького князя Романа Мстиславовича. В цій повісті не було дат, розповідь велась не хронологічно, а згідно певних сюжетних ліній, поверталась у минуле, продовжувалась далі, забігала наперед, що характерно для будь-якого літературного твору. Лише при включенні в Іпатіївський рукопис події, описані в повісті, отримали хронологічні дати, в більшості невірні. В інших рукописах повість залишилась в первинному вигляді без хронології.
Стилістично літопис поділяється на дві частини.
Перша частина, яку називають ще Галицьким літописом, веде розповідь від смерті галицького князя Романа Мстиславовича і описує прихід до влади двох його синів Данила і Василька. Розповідь зосереджена на подіях на території Галичини, стосунках князів з угорським королем, провідну роль в цій частині відіграє князь Данило, якого літопис звеличує та змальовує головним захисником Руської землі. В цій частині розповідається також про взяття татарами міста Київ.
Друга частина продовжує розповідь, але основні події зосереджені вже на Волині, а також на території теперішньої Білорусі, Польщі, Чехії. В ній більша увага приділяється вже волинським князям на противагу Галицьким. В цій чатині використовується трохи інша лексика, можливо, літопис продовжував вже інший літописець.
Походження[ред. | ред. код]
Літопис переповнений цитатами з християнських книг, описами будівництв церков та їх облаштуванням. Певні частини містять виразну релігійно-етичну полеміку, час певних подій пов'язаний з церковними святами. Все це свідчить про місце написання літопису, а саме те, що він також, як і інші руські літописи, був написаний в монастирі.
Літопис пронизаний християнським духом, оскільки його писали монахи. Ми можемо прослідкувати це у літописі. Наприклад: Данило змушений був іти до Золотої Орди і просити «ярлик» (дозвіл, грамота) щоб могти керувати, і одним із завдань, щоб отримати «ярлик» було поклонитися «кущу» (один із символів віри ординців), і Данило відмовився це робити, оскільки це порушувало християнські засади князя (згодом — короля). Також упродовж усього літописного твору згадують про незадоволення князя Данила Київською митрополією, тому він намагався створити свою — Галицьку.
Український історик О.Толочко у своїй праці "Взятие Киева монголами: источники летописного описания"[1] припускає, що описи головних битв, що містяться у літописі, взяті не від безпосередніх очевидців, а носять літературний характер. Він помітив, що укладач хронографа для опису різних подій, в тому числі і взяття Києва татарами, використовує цитати з інших літературних творів. Зокрема, літопис містить велику кількість цитат з твору, умовно названого Юдейським хронографом. Цей твір був написаний церковно-слов'янською мовою у 13-14 ст. та містив опис багатьох подій світової історії. О. Толочко припустив, що деталі взяття татарами Києва, описані в літописі, взяті з церковно-слов'янського перекладу книги Юдейська війна Йосифа Флавія. Інші подробиці, так чи інакше, взяті з багатьох інших джерел. Відповідно, літопис є літературно-історичною реконструкцією і не може розглядатись як історичне джерело.
В іншій своїй праці, присвяченій Юдейському хронографу[2], О.Толочко переглянув усталену точку зору проте, що Юдейський хронограф був укладений у 1261 році. На думку вченого, точна дата складання хронографа може становити 1351 рік. Відповідно, знайомство укладача Галицько-Волинського літопису з Юдейським хронографом, який був створений у 1351 році, відсуває час створення літопису в другу половину 14 ст.
Хороше знання укладача даного літопису географії Галичини, Польщі та Білорусі, знайомство з польською мовою (деякі слова літопису мають польське походження) та вказана вище дата написання літопису може свідчити про те, що місцем укладання літопису могло бути Руське воєводство Корони Польської.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Галицько-Волинський Літопис. Острозький (Хлєбниковський) список [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Галицько-Волинський Літопис. Переклад Л.Махновця [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Галицько-Волинський літопис. Ч. 1 / переклав і пояснив Т. Коструба. — Львів: Вид. І. Тиктора, 1936. — 128 с. — (Українська бібліотека ; ч. 43). [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Галицько-Волинський літопис. Ч. 2 / переклав і пояснив Т. Коструба. — Львів: Вид. І. Тиктор, 1936. — 128 с. — (Українська бібліотека ; ч. 44). [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Галицько-Волинський літопис: текстологія / За ред. О. П. Толочка. НАН України. Інститут історії України. — К.: Академперіодика, 2020. — 929 с. — ISBN 978-966-360-419-0[1]
- Галицько-Волинський літопис // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 211.
- Галицько-Волинський літопис: Дослідження. Текст. Коментар [Архівовано 28 червня 2019 у Wayback Machine.] / За ред. М. Ф. Котляра. НАН України. Інститут історії України. — К.: Наук. думка, 2002. — 400 с.
- Галицько-Волинський літопис / [відп. за вип., авт. вступ. сл. і упоряд. Р. М. Федорів]. — Львів: Червона калина, 1994. — 252, [2] c.: іл. — ISBN 5-7707-0698-8.
- Котляр М. Ф. Галицько-Волинський літопис XIII ст. — К.: Ін-т історії України АН України, 1993. — 167 с.
- The Old Rus' Kievan and Galician-Volhynian Chronicles: The Ostroz'kyj (Xlebnikov) and Četvertyns'kyj (Pogodin) Codices (Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Vol. VIII) — Harvard University Press, 1990. — P. 307—391.
- Галицько-Волинський літопис [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Т. 1 / Переклав і пояснив Теофіль Коструба. — Стейт-Коледж, 1967. — 129 с.
- Галицько-Волинський літопис [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Т. 2 / Переклав і пояснив Теофіль Коструба. — Стейт-Коледж, 1967. — 128 с.
- Генсьорський А. І. Галицько-Волинський літопис: лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості. — К.: Вид. АН УРСР,1961 — 284 с.
- Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис. Процес складання; редакції і редактори [Архівовано 1 вересня 2004 у Wayback Machine.]. — К.: Вид. АН УРСР., 1958.
- Грушевський М. Хронологія подій Галицько-Волинського літопису [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Записки НТШ. — Львів, 1901. — Т. 41. — С. 1-72.
|
- ↑ Галицько-Волинський літопис: текстологія | Видавничий дім «Академперіодика» НАН України. akademperiodyka.org.ua. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.