Міндовг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міндовг
Mendog 1578.png
Король Литви
Коронація: 6 липня 1253
Попередник: Не було
Наступник: Тройнат
 
Народження: бл. 1203
Смерть: 1263(1263)
Віросповідання: язичник, католик
Династія: Міндовги
Батько: Рингольд
У шлюбі з: Морта
Діти: Войшелк

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Міндо́вг (лит. Mindaugas; бл. 1203(1203)1263) — князь і перший король Литви (12531263). Родоначальник династії Міндовговичів. Засновник Литовської держави[1]. Уперше згадується в Іпатіївському літопису під 1219, коли він разом зі своїм старшим братом Довспрунгом контролював території на південному сході сучасної Литви, які входили до складу конфедерації литовських земель[1]. Підкорив собі всіх литовців, став великим князем (бл. 1240)[1]. Об'єднав Аукштайтію (східна Литва), Жемайтію (Жмудь; західна Литва) та Чорну Русь (західна Білорусь)[1]. Певний час мав за столицю Новогрудок[1]. Після навернення до католицтва (1251) коронований папою Інокентієм IV[1], але був змушений зріктися частини Жемайтії на користь Лівонського ордену[1]. Деякий час був союзником руського короля Данила: передав Новогрудок його синові Роману[1], а свою доньку видав заміж за іншого сина — Шварна[1]. Після розгрому хрестоносців поблизу озера Дубре (1260) підтримав повсталих жемайтів, фактично зрікся християнства[1]. Загинув разом із двома синами внаслідок конфлікту з родовою верхівкою на чолі з князем Довмонтом[1].

Імена[ред. | ред. код]

  • Міндаугас (лит. Mindaugas) — литовське язичницьке ім'я.
  • Міндовг, або Мендовг (біл. Міндоўг) — староруський варіант литовського імені.
  • Мендог (пол. Mendog) — польський варіант імені
  • Міндов (лат. Myndowe, Mіndowe) — у тогочасних латинських документах.

Біографія[ред. | ред. код]

Стратегічні замки Міндовга, 1248

Вперше згаданий в Іпатіївському літописі 1219 р. серед литовських князів, котрі уклали договір з Романовичами.

Згідно з деякими середньовічними джерелами, в ньому текла кров Рюриковичів з Києва, а також деяких шляхетських родів Стародавнього Риму, які в часи падіння Західної Римської Імперії, тікаючи від засилля варварів, переселилися у Балтику[2].

Памятник Міндовгу в Старому Арсеналі у Вільнюсі
Уявний образ Міндовга в праці Алесандро Гваньїні «Опис європейської Сарматії» (1578)

Упродовж 1230-1240-х об'єднав під своєю владою більшу частину литовських земель (Жемайтійську, Нальшанську, Делтувську й ін.). У боротьбі проти Лівонського ордену спирався на підтримку куршів, земгалів, лівів, естів.

У 1244 здійснив похід проти орденських військ у Курсу. У 1250 уклав з ним компромісну угоду.

У 1251 прийняв католицтво, 1253 — коронований папою Іннокентієм IV. У той же час збирав сили для боротьби проти Ордену.

У 1250-1253 вів війну з галицьким князем Данилом Романовичем.

У 1251 вигнаний Міндовгом з Литви князь Товтивіл, який при підтримці Данила та свого дядька Вікінта провів невдалий похід проти Міндовга в Литву, взявши його в облогу в замку Ворута. Міндовг витримав облогу, вранці лицарські арбалетники завдали удару, який змусив Товтивіла зняти облогу і відступити в Жемайтію. Того ж року Міндовг провів у відповідь похід в Жемайтію і взяв в облогу місто Твиреметь — столицю Вікінта.

Після завершення воєнних дій, уклав з Данилом Галицьким мирний договір, за яким відпускав йому Чорну Русь з Новгородком. Уклав військовий союз з Галицько-Волинським князівством, спрямований проти монголо-татар, який близько 1253 року скріплено зарученням сина Данила Шварна з дочкою Міндовга.

У 1255-1256 (за іншими даними, 1258) Міндовг, розірвавши союзницькі відносини з Данилом Галицьким, вів воєнні дії проти Галицько-Волинської держави і захопив Чорну Русь з містами Гродно, Вовковиськ, Слонім і Новгородок. У цій війні загинув князь Роман Данилович.

13 липня 1260 литовське військо, очолене Міндовгом I, розбило об'єднане військо Лівонського і Тевтонського орденів біля озера Дурбе. Міндовг зрікся католицтва. 1262 року уклав союз із Олександром I Невським, спрямований проти Лівонського ордену.

Був убитий разом з двома синами внаслідок змови литовських князів (М. Стрийковський називає однією з причин вбивства залицяння Міндовга до заміжньої сестри померлої дружини).[3]

Печатка[ред. | ред. код]

Так звана «печатка Міндовга» 1255.

Єдине відоме прижиттєве зображення Міндовга збереглося на печатці, підвішеній до договору між Міндовгом і Тевтонським орденом від жовтня 1255 року про передачі останньому Селон. При цьому печатка збереглася фрагментарно — легенда практично повністю відсутня, помітні лише хрест, що означає початок напису і елемент однієї букви, з однаковою ймовірністю читається як латинські M, D або SI. За деякими даними, договір, а значить і печатка, можуть бути підробкою Тевтонського ордена.

Детальний опис печатки було виконано папським легатом в травні 1393. Відповідно до опису, легенда друку свідчила «MYNDOUWE DEI GRA REX LITOWIE» («Міндове Божою милістю король Литви»), а сама вона була причеплена до документа білим і жовтим шнурком, в той час як на збереженому оригіналі шнурок білого і синього кольорів. Порожнє поле друку заповнене візерунком у вигляді готичної ромбоподібної ґратки. Литовський геральдист і сфрагіст Едвардас Римша вказує на те, що, цей декоративний елемент з'явився на європейських печатках тільки в XIV столітті. Таким чином, на думку дослідника, друк є підробкою, створеною щонайменше через півстоліття після укладення акту.

Титул[ред. | ред. код]

  • 1253: лат. Myndowe, Dei gracia rex Letthowie[4] (Міндовг, Божою милістю, король Литви)
  • 1255: лат. Myndowe dei gracia Primus Rex Lettowie[5] (Міндовг, Божою милістю, перший король Литви)
  • 1261, серпень: лат. Mindowe, Dei gratia rex Littowie[6] (Міндовг, Божою милістю, король Литви)

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Міндовги

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Русина 2009:740.
  2. Походження Гольшанських. Архів оригіналу за 26 жовтень 2013. Процитовано 4 листопад 2012. 
  3. Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі. — Варшава,1846. Т.1. — 392 с. (пол.) с. 298.
  4. Міндаў кароль Літовіі... 2005, документ № 1.
  5. Codex diplomaticus Lithuaniae 1845:11, документ № VII.
  6. Міндаў кароль Літовіі... 2005, документ № 10a.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Міндаў кароль Літовіі. У дакументах і сведчаннях (Нацыянальная Акадэмія Навук Беларусі. Інстытут гісторыі). Менск: Тэхналогія, 2005.

Довідники[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міндовг