Луково

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Луково
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Іршавський район
Рада/громада Луківська сільська рада
Код КОАТУУ 2121985801
Основні дані
Засноване 1500
Населення 1558
Площа 20,96 км²
Густота населення 0,74 осіб/км²
Поштовий індекс 90156
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°19′11″ пн. ш. 23°12′39″ сх. д. / 48.31972° пн. ш. 23.21083° сх. д. / 48.31972; 23.21083Координати: 48°19′11″ пн. ш. 23°12′39″ сх. д. / 48.31972° пн. ш. 23.21083° сх. д. / 48.31972; 23.21083
Середня висота
над рівнем моря
167 м
Місцева влада
Адреса ради 90156, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Луково, вул.Набережна,14 , тел. 58-2-39
Карта
Луково. Карта розташування: Україна
Луково
Луково
Луково. Карта розташування: Закарпатська область
Луково
Луково
Мапа

Луково — село в Україні, в Закарпатській області, Іршавському районі.

Перша згадка на початку 16 століття

Особливу увагу привертає село Луково на Іршавщині, де колесо історії все ще обертається… Тут майже 200-річний водяний млин і досі зберігся в робочому стані на подвір’ї родини Сенинців. Їхнє господарство – це певного роду музей, куди приходить багато відвідувачів, аби подивитися на унікальну історичну споруду. Цей млин (він розташований поруч із невеличким житловим будинком). Раніше в селі були три млини, два з яких належали церкві, після приходу радянської влади ці споруди передали в колгосп, і люди по черзі ними користувалися. Щоправда, за гроші: за 1 кг перемеленої муки платили 1 копійку, а на Великдень ціна зростала до 2 копійок. Після розпаду колгоспів занедбали і млини у Лукові. З трьох діючих залишився один – той, що у Сенинців. Щиро кажучи, і він міг зникнути, якби не… луківці. "Якщо нормальна вода – то за півтори години може перемолоти півтора центнера".

Тепер на подвір’ї Сенинців над маленьким потічком красується великий млин – вода жваво обертає колесо, яке рухає всю конструкцію. Млином користується ціле село. Але тепер не так часто, як раніше.

Церква св. великомученика Дмитра. 1796.

У XVIII ст. церква в Лукові була філією Імстичівської парохії. У 1748 р. дерев’яна церква була вкрита соломою. У 1797 р. рада намісництва обговорювала питання про закінчення спорудження мурованої церкви, але на кам’яній арці вхідних дверей зберігся напис: “POKУ БОЖА AΨЧS (1796) М.ЮНІЯ ДНЯ Л (30)”, отже, луківську церкву будували приблизно в один час із імстичівською та монастирською.

Усі три церкви походять з кінця XVIII ст. і мають ряд спільних конструктивних ознак і гарну художню розробку стін та башт. Усе це ставить ці храми між чудові пам’ятки Закарпаття в стилі бароко. Вхід церкви оздоблював гарний бароковий рельєф з кам’яною плитою, на якій було написано прізвища фундаторів церкви.

На жаль, під час одного з останніх ремонтів до західного фасаду прибудували закритий коридор і зруйнували барокове обрамлення. Розповідають, що попередня дерев’яна церква стояла поряд, а коли кам’яна вже була готова, то ніхто не насмілювався перенести до неї престол, бо казали, що хто це зробить, – помре. Проблему вирішили так, що запросили старого священика з сусіднього села, який узяв на себе перенесення.

Усередині церква дуже затишна. Іконостас уже новий, роботи місцевого різьбяра Івана Ляха, але ікони старі. Напис на звороті намісної ікони Ісуса Христа повідомляє, що храм оновлювався за єпископа П. Ґебея (тобто в кінці 1920-х років). Священиком тоді був Іван Лендєл, кураторами – Василь Лях, Василь Фанта, Штефан Фанта, Федор Зейкан, церківником – Іван Лях. Розписи в храмі робив Іван Андрішко у 1958 р. Останнє малювання інтер’єра здійснив у кінці 1970-х років художник Іван Фанта.

У вежі написано дату – 1834, що, можливо, свідчить про час одного з ремонтів. У останні роки XIX ст. дубові шинґли на дахах замінили цинковою бляхою.

Біля церкви стоїть проста каркасна дерев’яна дзвіниця з трьома дзвонами. Найбільший дзвін має напис по-угорськи та по-українськи – “ВОЙНОВА ПАМНЯТЬ 1914 – 1918”. Менший дзвін відлив Арношт Дьєполд у Празі в 1921 р. для православної громади, а найменший – виріб ужгородської фірми “Акорд” з 1927 р. Церкву оточує мальовничий кам’яний мур з чотирма проходами.

Назва[ред. | ред. код]

У 1995 р. назву села Лукове було змінено на одну літеру.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]