Лутава (літописне місто)

Лутава — літописне місто, яке згадується в Іпатіївському літописі під 1155, 1159 та 1175 у зв'язку з мирними переговорами і снемом (з'їздом) чернігово-сіверських Ольговичів. Розташовувалося на південно-західному кордоні Чернігівського князівства. Зруйноване в середині XIII століття. Ототожнюється з городищем, залишки якого (дитинець міста) виявлені на узвишші (9–12 м) на закінченні мису (2×1 км), утвореному вигином русла ріки Десна (притока Дніпра) й руслом її невеликої притоки, що впадає в Десну й омиває мис з півдня, між селами Карпилівка (за 3 км від нього розташоване сучасне с. Лутава) і Короп'є Козелецького району Чернігівської області (це за 60 км на південний захід від м. Чернігів; близько 12 км на північ від м. Остер). Городище має овалоподібну форму — 150×90 м. У ході розкопок тут виявлені сліди укріплень (у XIX–XX століттях їх повністю знівелювали оранкою). Культурний шар XII–XIII століть має яскраво виражений міський характер (у тому числі знайдено фрагменти плінфи). З північного заходу до дитинця прилягав відкритий посад (близько 8 га). На річці існувала, очевидно, пристань, що з'єднувалася з дитинцем захищеною валами дорогою.

Джерела та література

• Коваленко В. П. Лутава, літописне місто // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

• ПСРЛ. — т. 2: Ипатьевская летопись. — 2-е изд. — СПб., 1908 (фототипічне видання. — М., 1962). — 87 с. (рос.)
• Коваленко В. П. До локалізації літописної Лутави // Слов'яни і Русь у науковій спадщині Д. Я. Самоквасова: матеріалиіст.-археол. семінару, присв. 150-річчю від дня народж. Д. Я. Самоквасова (14-16 вересня 1993 р., м. Новгород-Сіверський). — Чернігів: Сіверянська думка,, 1993. — 109 с.