Іпатіївський літопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іпатіївський літопис
Ipat.jpg
Титульна сторінка повного видання 1871 р.
Жанр літопис
Мова руська
Написаний ХІІІ ст.
зберігся в копії XV ст.
Видавництво Археографічна комісія
Виданий 1871
1908
Окреме видання Санкт-Петербург
Flag of Russia.svg Російська імперія
Виданий українською 1989
Переклад Махновець, 1989

Іпа́тіївський літо́пис — руське літописне зведення 1420-х років українського походження. Містить «Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописи. У XVII ст. зберігався в Іпатіївському монастирі (Кострома, Московське царство), від якого отримав назву.

Знайдений 1809 року Миколою Карамзіним у Бібліотеці російської Академії наук (Санкт-Петербург, Російська імперія). Зберігається в цій бібліотеці. Шифр — 16.4.4. Важливе джерело з середньовічної історії держав і народів Східної Європи. Інші назви — Іпа́тський літо́пис, Літопис руський за Іпатським списком.

Структура[ред.ред. код]

«Лѣтописець руский» — це зведення є компіляцією двох пам'ятників: київського зведення 1198 р. і продовжуючого його галицько-волинського (непорічного) повіствування, яке було доведено до кінця XIII ст. Є підстави припускати, що поєднання галицько-волинського літописання з київським зведенням здійснили у Володимирі-Волинському за князя Володимира Васильковича.

Зведення містить третю редакцію Повісті временних літ з продовженням до 1117 року, Київський літопис кінця XII ст. та Галицько-Волинський літопис.

Списки[ред.ред. код]

Іпатіївський (Академічний) список[ред.ред. код]

Написаний на 307 аркушах. Датується кінцем 1420-х років[1]. У XVII столітті цей список знаходився в Іпатіївському монастирі під Костромою, звідки літопис і отримав назву. 1809 року його було знайдено в Бібліотеці Академії наук історіографом Миколою Карамзіним[2]. Список написаний п'ятьма почерками, до єдиної думки щодо місця його написання дослідники так і не прийшли. Зберігається у російській Бібліотеці Академії наук[3].

Острозький (Хлібниковський або Несторівський)[ред.ред. код]

Сер. XVI ст. Датується приблизно 1560 роком, створений, ймовірно, в Києво-Печерському монастирі. Ряд листів в ньому переплутані, інші втрачені і відновлені по давнішого списку. Виявлено серед рукописів купця Петра Хлєбнікова 1809 року Карамзіним і введений в науковий обіг[4].

Четвертинський (Погодинський).[ред.ред. код]

Датується приблизно 1620 роком. Є копією Острозького[5]. У свій час належав Михайлу Погодіну. Після придбання колекції Погодіна 1852 року Миколою I разом з іншими рукописами потрапив до Публічної бібліотеки.

Єрмолаївський[ред.ред. код]

Датується 1710-ми роками, ймовірно виготовлений у Києві для князя Дмитра Голіцина. Цей список текстологічно стосується Хлібниковського, але має більш яскраві лексичні ознаки українського походження і безліч різночитань, надрукованих у виданні 1908 року окремо, в особливому Додатку[6].

Зіставлення з хлібниковським списком показує, що більшість різночитань Єрмолаевского списку з'явилися в результаті помилок переписувача, який був дуже неуважним і погано розумів давньоруський текст. Помітки на рукописах свідчать, що список в різні часи належав Василю Олексійовичу Голіцину, московському купцеві Матвію Гаврилову, який продав його 1769 року Івану Козміну. Потім список потрапив в колекцію Олександра Єрмолаєва, а 1814 року був придбаний Публічною бібліотекою[7].

Марка Бундура (Я. Яроцького).[ред.ред. код]

Датується 1651 роком, до Бібліотеки Академії наук надійшов 1910 року від Яроцького, директора комерційного училища в місті Кременці Волинської губернії. Являє собою обробку хлібниковського списку[8].

Краківський список[ред.ред. код]

Був виготовлений для польського історика Адама Нарушевича близько 1795-1796 років. Це копія Погодинський списку, який для зручності замовника було переписано латинськими літерами. Цінний як джерело реконструкції декількох фрагментів Погодинського списку, втрачених після 1796-го.

Опис[ред.ред. код]

Це книга великого формату (30х23 см). Аналіз паперу і почерків показав, що книгу переписано близько 1425 року. Рукопис має старовинну шкіряну оправу з мідними застібками і нараховує 307 нумерованих аркушів (включаючи й перший, колись чистий, а тепер із різними пізнішими приписками), або 614 сторінок.

У рукопису, де текст розташовано у два стовпці, 40 зошитів (не рахуючи першого аркуша) по 8 аркушів; але 5-й зошит має 7 аркушів, 8-й — 6, 10-й — 3, 14-й — 6, 40-й — 7. Вирвано лише один, восьмий аркуш п'ятого зошита; він мав бути між арк. 40 зворотним (с. 80) і арк. 41 (с. 81) нинішньої нумерації. Отже, літопис дійшов до нас у задовільному стані.

Поділ[ред.ред. код]

Загальновизнаним у науці є поділ зводу на три основні частини (в свою чергу, кожна з цих частин має вельми складну структуру):

Згідно з концепцією Бориса Рибакова, надзвичайно докладний опис подій 1146—1154 року запозичений з особливого «Літопису Петра Бориславича». Вони викладені в середньому в двадцять разів докладніше, ніж події попередніх тридцяти років. Детально описано похід Ігоря Святославича на половців 1185 року, цей опис вважають особливою повістю.

На думку Шахматова, в літописі використано загальноруський звід початку XIV ст. Таким чином, ймовірно, літопис складено в кінці XIII ст[9].

На думку відомого сучасного філолога Ужанкова, перша частина Галицько-Волинського літопису створювалася як абсолютно самостійний літературний твір — життєпис князя Данила Романовича Галицького[10]. Згідно з концепцією О. В. Горовенка, що є розвитком роботи Ужанкова, «Життєпис Данила Галицького» було приєднано до Київського літопису незабаром після 1268-го у Володимирі-Волинському на замовлення князя Володимира Васильковича. Іншими словами, «галицька» частина майбутнього Галицько-Волинському літопису було приєднана до Київського літопису перш ніж з'явилася «волинська» частина — продовження з описом пізніших подій. Це продовження складено було іншим книжником у Володимирі Волинському багато пізніше, в 1288-1290 рр[11].

О. В. Шеков припустив, що деякі відомості Іпатіївського літопису сягають чернігівського літопису[12].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Видання[ред.ред. код]

Переклади[ред.ред. код]

  • Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989.

Дослідження[ред.ред. код]

  • Грушевський М. С. Хронольогія подій Галицько-Волинської літописи // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1901, т. 41, с. 1-72.
  • Орлов А. С. К вопросу об Ипатьевской летописи // Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук. Ленингард, 1926, т. 31, с. 93—126.
  • Шахматов А. А. Обозрение русских летописных сводов XIV—XVI вв. Москва-Ленинград, 1938, с. 69—118.
  • Приселков М. Д. История русского летописания XI—XV вв. Ленинград, 1940.
  • Черепнин Л. В. Летописец Даниила Галицкого // Исторические записки. Москва, 1941, т. 12, с. 228—253.
  • Орлов А. С. О галицко-волынском летописании // Труды Отдела древнерусской литературы Института русской литературы АН СССР. Москва-Ленинград, 1947, т. 5, с. 15—24.
  • Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. Москва-Ленинград, 1947, с. 176—267, 431—433.
  • Генсьорський А. И. Галицько-Волинський літопис (процес складання, редакції і редактори). Київ, 1958.
  • Генсьорський А. И. З коментарія до Галицько-Волинського літопису // Історичні джерела. Київ, 1969, вып. 4, с. 171—184.
  • Насонов А. Н. История русского летописания XI — начала XVIII века. Москва, 1969, с. 226—245.
  • Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». Москва, 1972.
  • Франчук В. Ю. Киевская летопись (состав и источники в лингвистическом освещении). Киев, 1986.
  • Лихачева О. П. Летопись Ипатьевская // Словарь книжников и книжности Древней Руси. Ленинград, 1987, вып. I, с. 235—241.
  • Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: редакции, время создания // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1989, сб. 1, с. 247—283.
  • Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: проблема авторства // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1992, сб. 3, с. 149—180.
  • Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: К вопросу об авторе второй редакции // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1994, сб. 6, с. 62—79.
  • Франчук В. Ю. Іпатіївський літопис // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 531. — ISBN 966-00-0610-1.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Аналіз водяних знаків показує, що використаний папір був виготовлений між 1404 і 1428 роками. — Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 // ПСРЛ. — Т. II. — М .: Мови руської культури, 1998. — С. F.
  2. Укладачі списку джерел і літератури, використаних Карамзіним в «Примітках», стверджують без посилання на джерело, що в науковий обіг Іпатіївський список було введено завдяки Олександру Тургенєву, який нібито виявив цей рукопис в Бібліотеці Академії наук близько 1807 року і повідомив про цю знахідку історіографу (академічне видання: Карамзін Н. М. «История государства Российского». — Т. 1. — М .: Наука, 1989. — С. 333). Однак Карамзін приписує честь відкриття рукопису самому собі (там же, с. 25)
  3. [http://mns.udsu.ru/povl/list.htm#hl2 ������� ��������� ���: � �������]. mns.udsu.ru. Процитовано 2017-10-30. 
  4. Важнейшая находка. his.1september.ru. Процитовано 2017-10-30. 
  5. Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 р. // ПСРЛ. — Т. II. — М.: Мови руської культури, 1998. — С. I.
  6. ПЗРЛ. — Т. II. — 1908. — С. 1—84 окрема пагінація.
  7. Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 г. // ПСРЛ. — Т. II. — М.: Мови руської культури, 1998. — С. K.
  8. Клосс Б. М. Передмова до видання 1998 р. // ПСРЛ. — Т. II. — М.: Мови руської культури, 1998. — С. J — L.
  9. Словник книжників і книжності Київської Русі. Вип.1 (XI-перша половина XIV ст.) Л., 1987. С.236
  10. Ужанков А. Н. «Літописець Данила Галицького»: редакції, час створення // Герменевтика давньоруської літератури. М., 1989. Сб.1. — С.247-283.
  11. Горовенко А. В. До питання про етапи формування сучасної структури Іпатіївському літописі // Горовенко А. В. Меч Романа Галицького. Князь Роман Мстиславич в історії, епосі і легендах. — СПб .: «Дмитро Буланін», 2011. — С. 209—237. Хронологічна таблиця передбачуваних етапів формування тексту Іпатіївського літопису на с. 236—237.
  12. Шеков О. В. Нотатки про чернігівський літописанні XII ст. //Стародавня Русь. Питання медієвістики. 2007. № 3 (29). С. 125—126.