Іпатіївський літопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іпатіївський літопис
Ipat.jpg
Титульна сторінка повного видання 1871 р.
Жанр літопис
Мова руська
Написаний ХІІІ ст.
зберігся в копії XV ст.
Видавництво Археографічна комісія
Виданий 1871, 1908
Окреме видання Санкт-Петербург, Російська імперія
Виданий українською 1989
Переклад Махновець, 1989

Іпа́тіївський літо́писруське літописне зведення 1420-х років українського походження. Містить «Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописи. У XVII ст. зберігався в Іпатіївському монастирі (Кострома, Московське царство), від якого отримав назву. Знайдений 1809 року Миколою Карамзіним у Бібліотеці російської Академії наук (Санкт-Петербург, Російська імперія). Зберігається в цій бібліотеці. Шифр — 16.4.4. Важливе джерело з середньовічної історії держав і народів Східної Європи. Інші назви — Іпа́тський літо́пис, Літопис руський за Іпатським списком.

Структура[ред.ред. код]

«Лѣтописець руский» — це зведення є компіляцією двох пам'ятників: київського зведення 1198 р. і продовжуючого його галицько-волинського (непорічного) повіствування, яке було доведено до кінця XIII ст. Є підстави припускати, що поєднання галицько-волинського літописання з київським зведенням здійснили у Володимирі-Волинському за князя Володимира Васильковича.

Зведення містить третю редакцію Повісті временних літ з продовженням до 1117 року, Київський літопис кінця XII ст. та Галицько-Волинський літопис.

Крім Іпатіївського списку існують пізніші списки:

  • Острозький (Хлєбниковський) сер. XVI ст.
  • Четвертинський (Погодинський)
  • Єрмолаївський
  • Марка Бундура (Я.Яроцького).

Опис[ред.ред. код]

Це книга великого формату (30х23 см). Аналіз паперу і почерків показав, що книгу переписано близько 1425 року. Рукопис має старовинну шкіряну оправу з мідними застібками і нараховує 307 нумерованих аркушів (включаючи й перший, колись чистий, а тепер із різними пізнішими приписками), або 614 сторінок. У рукопису, де текст розташовано у два стовпці, 40 зошитів (не рахуючи першого аркуша) по 8 аркушів; але 5-й зошит має 7 аркушів, 8-й — 6, 10-й — 3, 14-й — 6, 40-й — 7. Вирвано лише один, восьмий аркуш п'ятого зошита; він мав бути між арк. 40 зворотним (с. 80) і арк. 41 (с. 81) нинішньої нумерації. Отже, літопис дійшов до нас у задовільному стані.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Видання[ред.ред. код]

Переклади[ред.ред. код]

  • Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989.

Дослідження[ред.ред. код]

  • Грушевський М. С. Хронольогія подій Галицько-Волинської літописи // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1901, т. 41, с. 1-72.
  • Орлов А. С. К вопросу об Ипатьевской летописи // Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук. Ленингард, 1926, т. 31, с. 93—126.
  • Шахматов А. А. Обозрение русских летописных сводов XIV—XVI вв. Москва-Ленинград, 1938, с. 69—118.
  • Приселков М. Д. История русского летописания XI—XV вв. Ленинград, 1940.
  • Черепнин Л. В. Летописец Даниила Галицкого // Исторические записки. Москва, 1941, т. 12, с. 228—253.
  • Орлов А. С. О галицко-волынском летописании // Труды Отдела древнерусской литературы Института русской литературы АН СССР. Москва-Ленинград, 1947, т. 5, с. 15—24.
  • Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. Москва-Ленинград, 1947, с. 176—267, 431—433.
  • Генсьорський А. И. Галицько-Волинський літопис (процес складання, редакції і редактори). Київ, 1958.
  • Генсьорський А.И. З коментарія до Галицько-Волинського літопису // Історичні джерела. Київ, 1969, вып. 4, с. 171—184.
  • Насонов А. Н. История русского летописания XI — начала XVIII века. Москва, 1969, с. 226—245.
  • Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». Москва, 1972.
  • Франчук В. Ю. Киевская летопись (состав и источники в лингвистическом освещении). Киев, 1986.
  • Лихачева О. П. Летопись Ипатьевская // Словарь книжников и книжности Древней Руси. Ленинград, 1987, вып. I, с. 235—241.
  • Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: редакции, время создания // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1989, сб. 1, с. 247—283.
  • Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: проблема авторства // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1992, сб. 3, с. 149—180.
  • Ужанков А. И. «Летописец Даниила Галицкого»: К вопросу об авторе второй редакции // Герменевтика древнерусской литературы. Москва, 1994, сб. 6, с. 62—79.
  • Франчук В.Ю. Іпатіївський літопис // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 531. — ISBN 966-00-0610-1.