Лу Чжао-лінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лу Чжао-лінь
卢照邻
Лу Чжао-лінь.jpg
Портрет Лу Чжао-ліня (Середньовічна мініатюра)
Народився бл. 641
Помер 641(0641)
·утоплення
Національність хань
Діяльність поет
Мова творів китайська
Напрямок Середньовічна лірика
Жанр ши (жанр)
Рід Lu clan of Fanyangd

Лу Чжао-лі́нь (кит. 卢照邻; нар. бл. 641 — пом. 680) — китайський поет, один з «чотирьох великих поетів ранньої династії Тан».

Коротка біографія[ред. | ред. код]

Отримав чудову освіту, служив в бібліотеці одного з синів засновника Танської династії. Обіймав важливі придворні пости. Прагнув до «природного» життя, нехтуючи суєтою і не запобігаючи перед можновладцями. Правитель Танської столиці сварив їх за те, що вони віддали літературним заняттям перед службою, і передрік йому та Ло Бінь-вану поганий кінець. Через хворобу поет залишив службу. Потоваришував з відомим лікарем і алхіміком Сунь Си-мяо. Останні роки життя, замучений страшним болем, багато займався самолікуванням. Але поступово ноги атрофуються, рука стала нерухомою. Він купив десятки гектарів землі на пенсію, але передав її своїи родичам.[1] Коли всі спроби побороти недугу виявилися марними, втопився в річці Інхе.[2]

Творчість[ред. | ред. код]

Поезія Лу Чжао-лінь

Тема самотності і піднесеної покинутості постійно звучить в китайській художній творчості. Більш того, це було перетворено в стилістику канонічного життя естетів, поетів, учених і навіть деяких чиновників. Коли Лу Чжао-лінь прощався зі своїм братом, він, наслідуючи поета Ван Бо, який присвятив своєму другу поетичні рядки, так само сумує, що їде на службу в іншу область:

« «Дивимось розлучаючись - один одного жаліючи мовчки».[3] «

Серед поезій Лу Чжао-лінь - вірші «Чан'ань — наслідування стародавнім», в яких блискуча столиця представлена ​​без захоплення в противагу звичній манері «палацових» віршів.[4] Зокрема, у вірші є рядки, які розповідають про шафран, який вживався для додання аромату одягу й завісам у палацах багатих вельмож та їхніх наложниць:

Ластівок пари літають попарно,
Біля балок візерункових кружляють:
Прозорий полог, покрив зимородковий,
«Золота юй» аромат.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Китайська поезія періоду Тан

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 卢照邻
  2. Lu Zhaolin. Архів оригіналу за 8 травень 2013. Процитовано 10 червень 2012. 
  3. Маслов А.А. Китай: колокольца в пыли. Странствия мага и интеллектуала. - М.: Алетейя, 2003, с. 275-282.
  4. Л. Эйдлин ТАНСКАЯ ПОЭЗИЯ (Поэзия эпохи Тан. - М., 1987. - С. 5-24
  5. Э. Шефер Золотые персики Самарканда.Книга о чужеземных диковинах в империи Тан.// М.: 1981. 608 с. Серия: Культура народов Востока. Архів оригіналу за 10 липень 2012. Процитовано 10 липень 2012. 



卢照邻