Ван Бо
Ван Бо (кит. 王勃, друге ім'я Цзи-ань, (нар. 649 — пом.676)) — китайський поет династії Тан. Разом з Ян Цзюн, Ло Бінь-ван, Лу Чжао-лінь, Ван Бо вважається одним з «чотирьох великих (поетів) початку (епохи) Тан».[1]
Короткі відомості[ред. | ред. код]
Ван Бо був внучатим племінником поета Ван Цзі. Служив письмоводителем у одного з членів імператорської родини, потім перебував на військовій службі в окрузі Гочжоу, але незабаром був усунутий від справ. Незважаючи на ранню смерть (він втопився при переправі через Янцзи в віці 26 років), залишив певний слід в китайській літературі.
Творчість[ред. | ред. код]
Разом з Ян Цзюнь, Ло Бінь-ваном, Лу Чжао-лінем входив до групи під назвою «Чотири генії початку епохи Тан». Серед них Ван Бо займає перше місце. З поетичної спадщини Ван Бо збереглося 30 віршів, переважно чотиривіршів, і зразок ритмічної прози — передмова до віршів «У палаці тенського князя». У віршах переважають пейзажні замальовки («В горах»), тема розлуки («Холодної вночі згадав друга»), думки про тяготи війни. Ван Бо значною мірою відмовився від ускладнених форм поезії, розвинув мелодику вірша.[2] «У палаці тенського князя», розлоге есе-вступ, прославило поета і як майстра прози. Академік В. М. Алексєєв, переклав есе на російську мову як зразок витонченого стилю, зауважив, що в цих віршах Ван Бо і в передмові до них прозвучав
|
«мотив колишньої розкоші осіб, історично відомих і впливових, але які пішли зі сцени, залишивши нащадків свідками повного свого руйнування. Царює не людина, а природа, і Янцзицзян (Цзян) тече безцільно, проте, у вічній повноті і непереборності».[3]. | 
|
Ван Бо виступав проти поширення стилю «гонг ті» кит. (宫 体 诗 风), який залишився після династії Сунь і виступав за стиль, який багатий на емоції.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
ПОЭЗИЯ ЭПОХИ ТАН[недоступне посилання з червня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
Ван Бо [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]