Сеник Любомир Тадейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любомир Тадейович Сеник
DSC02407.jpg
Любомир Сеник
Народився 26 червня 1930(1930-06-26) (88 років)
Чернихів, анексована ЗУНРЗОУНР
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська

Любоми́р Таде́йович Се́ник (нар. 26 червня 1930, с. Чернихів, нині Зборівського району Тернопільської області) — український літературознавець, літературний критик, громадський діяч. Доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка, член Національної спілки письменників України, дійсний член НТШ.

Творчість[ред. | ред. код]

Науковий «код» Любомира Сеника[ред. | ред. код]

Зосередження уваги на національній сутності мистецтва українського слова. Інтерпретація тексту з метою виявлення національної ідентичності літератури, конфліктної сутності доби «розстріляного відродження» — духовного опору тоталітарному режимові, захист «вільної музи» в екстремальних умовах політичного чи іншого характеру.

За спроби об'єктивного висвітлення історії української літератури XX ст. і літературного процесу 60-70-х років був переслідуваний. Досліджує історію і теорію української літератури XX ст., зокрема прозу доби «розстріляного відродження», творчість І.Франка. Численні літературно-критичні статті присвячені літературному процесові 60-90-х років XX ст., поетиці роману, діячам «Руської Трійці», публіцистичні статті з громадсько-політичного життя, культури.

Художній «код» Любомира Сеника[ред. | ред. код]

У психологічному аналізі (що виходить із засади антропоцентризму літератури) виявити глибинні внутрішні процеси в людській душі, що «назовні» виявляються в голосі, жесті, міміці обличчя, у «спалаху» очей, інтонації і тембру голосу, в одязі, пейзажі і т. д.) і приховані, невидимі, що виринають у поведінці, яку «важко пояснити». І ще — «закодована проза», яку читач, при активній співпраці з автором, мав би прочитати і «розшифрувати» образ-символ, притчову ситуацію з явною чи прихованою біблійною "генетикою і т. ін. Нарешті — «код» ґотичної новели з глибинним психологічним і філософським проникненням у трансцендентну сутність людини.

Герої художніх творів виявляють характер у складних екстремальних умовах, розкриваючись як неповторні особистості. Сюжетно-психологічна напруга, притчовий характер оповіді, овіяної емоційним, подекуди романтичним флером, філософічність виявляють стильову особливість новел, повістей і романів, пройнятих пошуками істини буття.

Твори[ред. | ред. код]

Збірки новел і повістей[ред. | ред. код]

  • «На червоному полі». — Львів, 1998; «Трамонтана», Львів, 2003;
  • «У просторі розп'яття». Новели-листи, притчі, ґотика. — Львів: «Українські технології», 2008. — 185 с.
  • «Палаюча троянда». Новели і повісті. — Львів, Українські технології, 2015. — 143 с. [У 2016 році книжка відзначена премією ФУВУ (Фундацією Українського Вільного Університету, США)].

Романи[ред. | ред. код]

  • «Ізійди, Сатано!», Львів-Париж-Цвікау, 2000 [удостоєний міжнародної літературної премії ім. Богдана Нестора Лепкого].
  • Розкопати Помпеї [Есей]. — Львів, 2002.
  • De rebus publicis. [Публіцистика й есеїстка]. — Львів, 2006.
  • Парабола. Роман. — Львів: «Українські технології», 2005. — 168 с.
  • Сьома брама. Роман. — Ужгород: «Ґражда», 2007. — 202 с.

Поезії[ред. | ред. код]

  • Таїна. Лірика. — Ужгород: «Ґражда», 2009. — 158 с.
  • Тремтлива далечінь. — Ужгород: «Ґражда», 2010. — 115 с.
  • Містерійні видива. — Львів: Українські технології, 2013. — 87 с.
  • Розкрилля. — Львів, Українські технології. — 2014.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

  • Роман А. Головка «Мати». — К., 1963;
  • Микола Хвильовий і його роман «Вальдшнепи».- Львів, 1994;
  • Климентій Шептицький — слуга Божий. — Львів, 1997 (у співавторстві);
  • Роман опору. Український роман 20-х років: проблема національної ідентичності. — Львів, 2002.
  • Студії ліричної драми Івана Франка «Зів'яле листя». — Львів: Видав. Центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 167 с.
  • Доба розстріляного відродження. Роман опору. Національна ідентичність. Література в час тоталітаризму. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. - 416 с. [Інститут літературознавчих студій].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Зборівщина. Словник біографій визначних учених. — Тернопіль, 1998;
  • Зимомря М. Сім спустів у серці, або слово про Любомира Сеника //Сеник Л. Ізійди, сатано! — Париж-Львів-Цвікау, 2000, с. 235—239;
  • Шкраб'юк П. Любомир Сеник у трьох дзеркалах //За вільну Україну, 2000, № 46-47, 23 червня;
  • Криса Б. Любомир Сеник — літературознавець і письменник //Сеник Л. Розкопати Помпеї.— Львів, 2002, с. 22-29;
  • Шкрабюк П. Любомир Сеник у трьох дзеркалах //За вільну Україну, 2000, № 46-47, 23 червня;
  • Симчич М. Фенікс «розстріляного відродження» //Українське слово, 2003, № 47 (3142);
  • Моторнюк І. Грані психологічної прози //Парадигма. Вип. 2. — Львів, 2004, с. 29-35;
  • Яремчук-Роздольська І. Тоталітаризм у романному форматі //Парадигма. Вип. 2. — Львів, 2004, с. 20-28;
  • Яремчук І. Наближення до Миколи Хвильового: крок «Трамонтани» //Дзвін, 2005, № 11, с. 131—133;
  • Іванишин П. Екзистенція нації в романі опору: націоцентричний підхід //Слово і час, 2005, № 8, с. 75-80;
  • Пастух Б. Український роман опору в часі і поза часом //Дзвін, 2004, № 8, с. 150—154;
  • Салига Т. Не «спати на волі» //Літературна Україна, № 35, 14 вересня 2006.
  • Залізняк Богдан. Парабола Любомира Сеника //За вільну Україну плюс, 2007. — № 40, 11 жовтня.
  • Дмитренко Микола. За таїною — таїна //Слово просвіти, 2010. — Ч. 2, 14 січня.
  • Зимомря Микола. Зболений світ варто лікувати передусім словом… // Вільне слово, 2010. — Ч. 2, 14-20 січня.
  • Шкраб'юк П. Таїна Любомира Сеника //Сеник Л. Таїна. Поезії. — Ужгород: Ґражда, 2009. — С. 3–8.

Джерело[ред. | ред. код]