Тернопільське воєводство
| Тернопільське воєводство | |
|---|---|
пол. Województwo Tarnopolskie  | |
| воєводство: | |
| Адм. центр | Тернопіль |
| Найбільше місто | Тернопіль |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка |
| Регіон | Галичина |
| повіти | 17 |
| Офіційна мова | польська |
| Населення | |
- повне | 1 428 520 жителів (1921) 1 600 000 жителів (1931) |
- густота | 88,0 мешканців/км² (1921) 98,5 мешканців/км² (1931) |
| Площа | |
- повна | 16 240 км² |
| Дата заснування | 23 грудня 1920 |
| Дата ліквідації | 17 вересня 1939 |
| Адреса | Tarnopol, ul. 29 Listopada |
| Скорочення | TR |
.png) Тернопільське воєводство на карті Другої Польської Республіки[1] | |
 | |
 | |
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тернопільське воєводство | |
Тернопільське воєво́дство (іноді Тарнопільське воєводство; пол. Województwo tarnopolskie) — адміністративна одиниця, яка виникла після польсько-української (1918—1919) та польсько-радянської (1920) воєн на захоплених Польською Республікою землях української держави — ЗУНР. Існувала у 1920—1939 роках із центром у м. Тернополі й охоплювала територію сучасної Тернопільської області (крім північної частини) і північний схід Львівської області.
Територія Тернопільського воєводства становила 16 533 км². Розташоване на південному сході Польщі і межувало на сході з Радянським Союзом по річці Збруч, на півночі з Волинським воєводством, на заході із Львівським воєводством, на південному заході зі Станиславівським воєводством, на півдні з Румунією.
Територія колишнього Тернопільського воєводства значною мірою збігається здебільшого з територією сучасної Тернопільської області. Лише Кременецький, Шумський, Лановецький та північна частина Збаразького районів входили до складу Волинського воєводства. Крім того, йому підпорядковувалася сучасна північно-східна частина Львівської області (сучасні Золочівський, Перемишлянський, Бродівський, Кам'янко-Бузький і Радехівський райони).
Рельєф — здебільшого горбистий. Більша частина території Тернопільського воєводства була зайнята Подільською височиною. На північному заході були такі хребти як Гологори, Вороняки. На півдні межа Тернопільського воєводства проходила по річці Дністер, що утворювала мальовничий Дністровський каньйон.
 | Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (січень 2020) |
.png)
17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень із селян і колишніх військових. Польська колонізація відразу викликала обурення в місцевого населення: селяни, які сподівалися внаслідок аграрної реформи збільшити свої господарства, вороже поставилися до новоприбулих. Населення мало на руках чимало зброї і готове було нею скористатися[джерело?].
Тернопільщина була окупована Польщею, а тому в Тернополі був штаб 12-ї піхотної дивізії, підрозділи 54-го прикордонного стрілецького полку і телеграфна рота 12-ї стрілецької дивізії, 1-й ескадрон 12-го полку польової артилерії, відділ військової контррозвідки, а також ряд військових органів, як Комендатура, Окружне Командування, Окружний Військовий Суд і римо-католицька військова парафія та гарнізонний костел. Авіацією у воєводстві займалася Ліга протиповітряної та протигазової боротьби (ЛПП). Окружне управління було в Тернополі на вул. Міцкевича 39, тут також був відкритий у 1935 році агітаційний центр ЛОПП. У 1938 р. округ налічував 53 000 членів і мав три аеропорти: у Бродах (місто належало до Тернопільського воєводства), Бережанах і Тернополі [2].
Найбільшими містами Тернопільського воєводства були:
У 1921 році за даними перепису населення у Тернопільському воєводстві налічувалося 1 428 520 мешканців, густота населення становила 88 осіб на км². За переписом 1931 року населення воєводства налічувало 1 600 316 мешканців. Однак тодішній очільник Головного статистичного управління Едвард Штурм де Штрем у пізніших спогадах визнавав, що результати перепису у східних воєводствах були малодостовірними, а дані, які стосувалися мови використання, були сфальшовані Міністерством внутрішніх справ.
Мовний склад населення Тернопільського воєводства відомий лише за даними перепису 1931 року, що був проведений польською владою часів санаційного режиму. Відповідно до цих даних, мовний розподіл виглядав так:[3]
- польська — 789 114 (49,3 %)
- українська — 728 135 (45,5 %)
- українська — 401 963
- руська (галицька) — 326 172
- єврейська — 78 932 (4,9 %)
- їдиш — 71 890
- іврит — 7 042
- німецька — 2 675 (0,2 %)
- російська — 193 (0,01 %)
Рідна мова населення повітів Тернопільського воєводства за переписом 1931 року[3]
| повіт | населення | українська | польська | єврейська | німецька |
|---|---|---|---|---|---|
| Бережанський | 103 824 | 49,9 | 46,4 | 3,6 | |
| Борщівський | 103 277 | 50,9 | 44,7 | 4,2 | |
| Бродівський | 91 248 | 55,3 | 36,0 | 8,4 | 0,2 |
| Бучацький | 139 062 | 50,6 | 43,5 | 5,8 | |
| Заліщицький | 72 021 | 57,1 | 38,3 | 4,5 | |
| Збаразький | 65 579 | 45,2 | 49,9 | 4,8 | |
| Зборівський | 81 413 | 48,1 | 48,7 | 3,1 | |
| Золочівський | 118 609 | 46,7 | 47,7 | 5,1 | 0,3 |
| Кам'янко-Струмилівський | 82 111 | 42,8 | 50,8 | 5,8 | 0,5 |
| Копичинецький | 88 614 | 51,0 | 43,1 | 5,8 | |
| Перемишлянський | 89 908 | 36,5 | 58,1 | 4,9 | 0,4 |
| Підгаєцький | 95 663 | 47,1 | 48,8 | 3,6 | 0,4 |
| Радехівський | 69 313 | 57,7 | 36,7 | 4,7 | 0,8 |
| Скалатський | 89 215 | 28,4 | 67,4 | 4,1 | 0,1 |
| Теребовлянський | 84 231 | 36,6 | 59,6 | 3,8 | |
| Тернопільський | 142 220 | 29,8 | 66,0 | 4,1 | |
| Чортківський | 84 008 | 48,6 | 43,4 | 7,7 | 0,1 |
| Тернопільське воєводство | 1 600 316 | 45,5 | 49,3 | 4,9 | 0,2 |
Релігійний склад населення за переписом 1931 року[3]
- греко-католики — 871 971 (54,5 %)
- римо-католики — 586 603 (36,7 %)
- юдеї — 134 117 (8,4 %)
- протестанти — 3 749 (0,2 %)
- православні — 1 882 (0,1 %)
Релігійний склад населення повітів Тернопільського воєводства за переписом 1931 року[3]
| повіт | населення | греко-католики | римо-католики | юдеї | православні |
|---|---|---|---|---|---|
| Бережанський | 103 824 | 52,2 | 40,4 | 6,9 | 0,4 |
| Борщівський | 103 277 | 63,2 | 27,5 | 9,1 | 0,1 |
| Бродівський | 91 248 | 63,4 | 24,7 | 11,4 | 0,2 |
| Бучацький | 139 062 | 55,4 | 36,9 | 7,6 | |
| Заліщицький | 72 021 | 66,7 | 24,9 | 8,3 | 0,1 |
| Збаразький | 65 579 | 55,3 | 37,9 | 6,1 | 0,4 |
| Зборівський | 81 413 | 60,8 | 32,2 | 6,2 | 0,5 |
| Золочівський | 118 609 | 59,5 | 31,1 | 8,6 | 0,1 |
| Кам'янко-Струмилівський | 82 111 | 54,9 | 36,3 | 8,2 | |
| Копичинецький | 88 614 | 56,4 | 35,2 | 8,2 | 0,1 |
| Перемишлянський | 89 908 | 48,9 | 42,8 | 7,6 | |
| Підгаєцький | 95 663 | 55,0 | 39,7 | 5,0 | |
| Радехівський | 69 313 | 61,9 | 25,9 | 10,0 | |
| Скалатський | 89 215 | 39,0 | 51,1 | 9,5 | 0,1 |
| Теребовлянський | 84 231 | 48,0 | 46,3 | 5,8 | |
| Тернопільський | 142 220 | 42,8 | 44,5 | 12,4 | 0,1 |
| Чортківський | 84 008 | 50,9 | 39,4 | 9,3 | 0,1 |
| Тернопільське воєводство | 1 600 316 | 54,5 | 36,7 | 8,4 | 0,1 |
За переписом 1931 р. серед населення Тернопільського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 68,1 % осіб, тільки читати — 1,0 % населення, а 29,8 % не вміли читати і писати.[3]
Серед юдеїв вміли читати і писати 85,4 % населення старше 5 років, серед римо-католиків — 69,9 %, серед греко-католиків — 62,1 %.[3]
Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[3]
| повіт | населення | вміють читати і писати | вміють тільки читати | не вміють читати і писати | невідомо |
|---|---|---|---|---|---|
| Бережанський | 78 259 | 66,2 | 0,8 | 31,6 | 1,5 |
| Борщівський | 80 437 | 55,6 | 1,1 | 41,8 | 1,5 |
| Бродівський | 69 961 | 67,4 | 0,7 | 31,3 | 0,6 |
| Бучацький | 104 331 | 61,4 | 1,2 | 35,6 | 1,9 |
| Заліщицький | 54 842 | 58,5 | 1,2 | 39,3 | 1,0 |
| Збаразький | 52 370 | 68,9 | 1,6 | 28,4 | 1,1 |
| Зборівський | 61 281 | 65,5 | 1,3 | 32,6 | 0,6 |
| Золочівський | 91 866 | 74,5 | 1,0 | 22,9 | 1,7 |
| Кам'янко-Струмилівський | 62 482 | 78,8 | 1,0 | 19,6 | 0,5 |
| Копичинецький | 68 897 | 66,9 | 1,1 | 31,5 | 0,5 |
| Перемишлянський | 66 805 | 73,3 | 0,8 | 25,0 | 0,8 |
| Підгаєцький | 71 370 | 63,9 | 1,2 | 32,6 | 2,4 |
| Радехівський | 52 965 | 75,3 | 0,9 | 22,7 | 1,1 |
| Скалатський | 69 364 | 69,5 | 1,2 | 28,7 | 0,6 |
| Теребовлянський | 65 312 | 71,2 | 1,1 | 26,7 | 1,0 |
| Тернопільський | 111 422 | 74,5 | 0,9 | 24,4 | 0,2 |
| Чортківський | 64 860 | 67,2 | 1,0 | 30,6 | 1,3 |
| Тернопільське воєводство | 1 226 824 | 68,1 | 1,0 | 29,8 | 1,1 |
На 01.01.1939 у воєводстві проживало 1 726 310 мешканців (1 050 630 українців-грекокатоликів — 61 %, 316 685 українців-латинників — 18 %, 176 350 поляків — 10 %, 38 810 польських колоністів — 2 %, 137 315 євреїв — 8 % і 6520 німців та інших національностей — менше 1 %)[4].
 Основні державні та адміністративно-територіальні формування на території Тернопільщини |
 Теребовлянське князівство |
 Тернопільський округ |
 Тернопільський край |
.png){kind=small} Тернопільський повіт |
 Західноукраїнська Народна Республіка |
 Галицька Соціалістична Радянська Республіка |
 Тернопільське воєводство |
.svg){kind=small} Крайсгауптманшафт Тернопіль |
.svg){kind=small} Тернопільська область |
Тернопільське воєводство адміністративно поділялося на 17 повітів. У Тернопільському воєводстві було 35 міст і містечок та 1087 ґмін.
| Повіт | Площа, км² | Населення | Герб | Повітовий центр | Населення міста |
|---|---|---|---|---|---|
| Тернопільське воєводство | |||||
| Борщівський | 1025 | 94.767 |  |
Борщів | 5.011 |
| Бродівський | 1054 | 78.803 |  |
Броди | 10.867 |
| Бережанський | 1117 | 89.655 |  |
Бережани | 10.083 |
| Бучацький | 1193 | 118.013 |  |
Бучач | 7.517 |
| Гусятинський (до 1925) 1 | 873 | 85.991 |  |
Гусятин | 2.104 |
| Чортківський | 694 | 69.020 |  |
Чортків | 5.191 |
| Кам'янецький | 908 | 74.930 |  |
Кам'янка-Струмилова | 6.518 |
| Копичинецький (з 1925)1 | 873 | 86.918 |  |
Копичинці | 8.146 |
| Підгаєцький | 1042 | 81.998 |  |
Підгайці | 4.814 |
| Перемишлянський | 925 | 79.599 |  |
Перемишляни | 4.206 |
| Радехівський | 1040 | 64.561 |  |
Радехів | 4.384 |
| Скалатський | 917 | 84.399 |  |
Скалат | 5.937 |
| Тернопільський | 1266 | 129.721 |  |
Тернопіль | 40.230 |
| Теребовлянський | 697 | 72.304 | .svg){kind=small} |
Теребовля | 7.015 |
| Заліщицький | 718 | 65.409 |  |
Заліщики | 4.014 |
| Збаразький | 740 | 65.390 |  |
Збараж | 8.419 |
| Зборівський | 908 | 71.941 |  |
Зборів | 3.730 |
| Золочівський | 1183 | 107.079 |  |
Золочів | 11.130 |
| 1 1 липня 1925 адміністративний центр Гусятинського повіту перенесено з Гусятина до Копичинець, назву повіту замінено на Копичинецький повіт[5] | |||||
Тернопільське воєводство знаходилося у так званій зоні «B» у Польщі, що означало економічну недорозвинутість цього регіону.
- Золочів — Зборів — Тернопіль — Підволочиськ.
- Станиславів — Гусятин (через станції Нижнів — Монастириська — Бучач — Чортків).
- Бережани — Тернопіль.
- Перемишляни — Підгайці.
- Тернопіль — Гримайлів.
 | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017) |
- 23 квітня 1921 – 23 січня 1923 — Кароль Ольпінський (пол. Karol Olpiński)[6]
- 24 лютого 1923 – 16 лютого 1927 — Луц'ян Завістовський (пол. Lucjan Zawistowski)
- 16 лютого 1927 – 28 листопада 1928 — Миколай Квасьневський (пол. Mikołaj Kwaśniewski)
- 28 листопада 1928 – 10 жовтня 1933 — Казімеж Мошинський (пол. Kazimierz Moszyński)
- 21 жовтня 1933 – 15 січня 1935 — Артур Марушевський (пол. Artur Maruszewski)
- 19 січня 1935 – 15 липня 1936 — в.о. Казімеж Гінтовт-Дзевалтовський (пол. Kazimierz Gintowt-Dziewiałtowski)
- 15 липня 1936 – 16 квітня 1937 — Альфред Білик (пол. Alfred Biłyk)
- 16 квітня 1937 – 17 вересня 1939 — Томаш Маліцький (пол. Tomasz Malicki)
17 вересня 1939 року більшовицькі війська перетнули польсько-радянський кордон і вступили на територію Тернопольського воєводства і захопили усю територію Західної України. Тернопільщина опинилися під більшовицькою окупацією повністю вже 18 вересня.
Згодом Тернопільське воєводство було приєднано до УРСР. 27 листопада 1939 р. воєводство як адміністративна одиниця скасоване. 12 повітів (Бережанський, Борщівський, Бучацький, Заліщицький, Збаразький, Зборівський, Копичинецький, Підгаєцький, Скалатський, Теребовлянський, Тернопільський і Чортківський) включено до Тернопільської області і 5 (Перемишлянський, Каменський, Радзеховський, Бродський і Золочівський) — до Львівської[7].
У 1945—1946 р. з території колишнього Тернопільського воєводства репатрійовано 251,5 тис. поляків[8].
- 1 2 Internetowy System Aktów Prawnych (1920). Ustawa z dnia 3 grudnia 1920 r. o tymczasowej organizacji władz administracyjnych. II instancja (Województwa) na obszarze b. Królestwa Galicji i Lodomerji z W. Ks. Krakowskiem oraz na wchodzących w skład Rzeczypospolitej Polskiej obszarach Spisza i Orawy. Dziennik Ustaw (117 pos. 768).
- ↑ Участь польського війська в громадсько-культурній та державницько-пропагандистській діяльності на території Тернопільського воєводства - ternopil.one (укр.). 2 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
- 1 2 3 4 5 6 7 Drugi Powszechny Spis Ludności 1931. — Województwo tarnopolskie. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ M.P. z 1925 r. Nr 160, poz. 717. (пол.)
- ↑ Piber A. Olpiński Karol Mieczysław (1876—1944) [Архівовано 2017-03-21 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/4, zeszyt 95. — S. 827—829. (пол.)
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР». Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 2 квітня 2017. [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Hryciuk G. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948. — Toruń : Wyd. Adam Marszałek, 2005. — S. 334. — ISBN 83-7441-121-X. (пол.)
- Гуцал П. Адміністративно-територіальний поділ // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 25—29. — ISBN 966-528-197-6.
- Операція «Колонізація». Польське осадництво на західноукраїнських землях
- Тернопільське воєводство // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 418. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Результати перепису населення 1931 року (англ.) [недоступне посилання]
- Про Тернопільське воєводство (пол.)
- Загальна інформація та адміністративний поділ Тернопільського воєводства (пол.)
- Przeszłość i zabytki województwa tarnopolskiego (пол.)
Адміністративно-територіальний устрій Польщі (1918—1939) | ||
|---|---|---|
| Міське воєводство |  | |
| Воєводства | Білостоцьке • Варшавське • Віленське • Волинське • Келецьке • Краківське • Львівське • Лодзинське • Люблінське • Новогрудське • Познанське • Поліське • Поморське • Станіславське • Сілезьке автономне • Тарнопільське | |
| Адміністративні округи | Волинський (1920-21) • Новогрудський (1920-21) • Цешинська Сілезія (1920) • Земля Віленська (1920-26) • Поліський (1920-21) | |
| Проєктоване воєводство | ||
Адміністративний центр: Тернопіль | ||
| ||