Людина-яблуня
В англійському фольклорі Людина-яблуня — це ім'я духу найстарішої яблуні у саду[1], в якому, як вважають, живе родючість саду. Казки про людину-яблуню зібрала фольклористка Рут Тонг у графстві Сомерсет, де виробляють сидр.[2] У одній історії напередодні Різдва чоловік пропонує свій останній кухоль глінтенту сидру деревам у своєму фруктовому саду (віддзеркалення звичаю та ритуалу яблучної гілки). Він отримує нагороду від Людини-Яблуні, яка відкриває йому місце розташування закопаного золота, якого більш ніж достатньо, щоб заплатити за оренду.[3]
В іншій казці фермерський кіт з цікавістю досліджував поля, які люди уникали працювати, бо їх переслідували привиди та відьми. Одного разу вона вирушила в дорогу й дійшла аж до саду, коли Яблуневий чоловік попередив її повертатися додому, тому що люди збираються налити сидру для його коріння та стріляти з рушниць, щоб відігнати відьом. Він переконав її не блукати вночі до вечора святого Тібба, але вона ніколи цього не робила, бо не знала, коли буде вечір святого Тібба.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Bane, Theresa (2013). Encyclopedia of Fairies in World Folklore and Mythology. McFarland & Co. p. 33. ISBN 0786471115.
- ↑ а б Briggs, Katharine and Tongue, Ruth (1965). Folktales of England. University of Chicago Press. pp. 44–47. ISBN 0226074943.
- ↑ Thomas, Taffy (2014). Midwinter Folk Tales. The History Press. pp. 114–116. ISBN 9780750955881.